Викрадач ангелів

Здавалось, минуло чимало часу, перш ніж вони дісталися нагору. Перед ними височіли ще одні важкі двері. Фелікс сів навкарачки.

— Забирайся мені на спину, — звелів він.

Фабіан зробив, як його просилося. У нього було таке відчуття, ніби він ступив на хмари, дарма що не провалив їх наскрізь. Фабіан схопився за ручку й попхнув двері. Ті, заскрипівши, відчинилися, й вони опинилися в ще одній залі, що явно була частиною входу до бурґомістрового помешкання. Фелікс обперся об двері й полегшено зітхнув.

— Фу! — сказав він. — Ти ба — після стількох сотень років знов зустріти Асмодеуса! Вийшло набагато кумедніше, ніж я думав.

Наступні двері вели до якоїсь житлової кімнати. Вона була велика й простора, але темна й дуже холодна. Там теж пахло нафталіновими кульками.

— Певно, тут і проживає наш любий Асмодеус, — сказав Фелікс і кілька разів скептично понюшив повітря. — Очевидно, йому самому доводилося обкладати себе нафталіновими кульками, щоб не розпастися на порох. Тьфу! — Він фиркнув із усіма ознаками гидливости.

Потім Фелікс метнувся в кімнату й запалив настільну лампу з зеленим абажуром, що кидав тінь, трішки схожу на привида.

— Слухай-но сюди, Фабіане Рінгере, — поважно мовив ангел. — Те, що я зараз тобі скажу, не чула досі жодна жива душа. І, на жаль, це правда. Хочеш вір, а хоч не вір, та Асмодеус — теж ангел.

Фабіан недовірливо уп’явся в нього очима, але потім оговтався, щоб слухати Феліксову розповідь далі.

— Ми ведемо війну, — зажурено вів далі ангел. — Війну, яка спалахнула ще на початку зародження життя. Асмодеус одержимий владою і багатством. Через те його й вигнали з ангельського гурту. Він вирішив спробувати себе в людській подобі й швидко збагнув, що так легко стати багатим. Він був графом Фенрісом, якого теж зреклися люди, спровадивши у вигнання. Одначе темний ангел може століттями перебувати в заціпенілому стані, особливо тоді, як задумує помсту. А він її задумав. Помсту і ангелам, і людям. Після поразки з Вовком він досить охляв, хоч усе-таки йому вдалося дощенту спалити Вовчий Замок. Потім він сімсот років тільки те й робив, що набирався сили, а тепер повернувся і готовий зібрати нове військо. І я ладен побитися об заклад, що він його розмістить у цьому будинку!