Повернення до зірок
- Автор: Гамильтон Эдмонд Мур
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Переводчик: Сергій Тищенко
- Жанр: Героическая фантастика
Электронная книга - «Повернення до зірок». Краткое содержание книги:
Всесвіт знаходиться на межі громадянської війни. Королівство Фомальгаут роздирають протиріччя між людьми та негуманоїдами.
Та якась темна невідома досі сила стоїть за цим, здавалося б, прикордонним конфліктом.
Чи зможе Гордон завадити таємничим прибульцям підкорити народи Галактики?..
3
Жовте сонце ласкаво гріло, у листях шелестів вітерець. Звичайний червневий день. Неможливо було повірити, що Земля неймовірно далеко звідси. І тому величезні птахи здавалися Ґордону настільки ж нереальними, як коли б він зустрів їх де-небудь у Айові чи Огайо.
— Це калли, — сказав Шорр Кан. — Коли НаратТейн прибув на Аар з візитом до Сін Крівера, у його свиті було безліч негуманоїдів. У тому числі і парочка таких птахів.
Присівши у високій траві, вони уважно спостерігали за жахливими істотами, які цілеспрямовано, не озираючись, просувалися вперед, на північ. Шорр Кан приставив долоню до лоба.
— Дивіться!
Ще одна, ледь помітна група аборигенів рухалася далеко у тому ж напрямку.
— Отже, там дійсно місто, — сказав Шорр Кан. — І космодром, — Він задумався, — Безсумнівно, Нарат Тейн зараз збирає своїх прихильників. Мені здається, на планеті ось-ось з’являться кораблі бунтівних графів. А ці кали біжать їх зустрічати.
Ґордон відчув, як усередині все боляче стислося.
— Навіщо він їх збирає?
— Для нападу, який готується вже давно — спокійно пояснив Шорр Кан. — Напад графів Зовнішнього Космосу і орди Нарат Тейна на Фомальгаут.
Ґордон скочив, вчепився Шорр Кану у горло і струснув його.
— Напад на Фомальгаут?! Ви знали про це і мовчали?
Обличчя Шорр Кана залишилося незворушним. Голос теж, хоча йому і було важко говорити.
— Будьте розсудливі, Джоне. Хіба була у нас після втечі з Аарау хоч хвилинка для спокійної розмови? Він дивився прямо, не відводячи очей, і Ґордон відпустив його, хоча і через силу. Джона мучили відчай і почуття провини. Не можна було залишати Фомальгаут і принцесу Ліанну.
Починаючи з пастки, яку їм підстроїв Нарат Тейн, Ґордон усвідомлював, наскільки велика небезпека. І все-таки залишив Ліанну. Згадалися їх зустрічі, отруєні гіркотою нерозуміння, згадалися закиди Ліанни. Зовсім не заради неї, як вона вважала, перенісся він через безодні простору і часу, а виключно заради небезпечних пригод. Ніби їх не було на Землі XX століття.
Ці закиди розгнівали його, і він її залишив.
— І коли вони нападуть? — Запитав він тремтячим голосом.
Краєм ока він бачив, як Хелл Беррел говорить щось, розмахуючи руками, але вся його увага була поглинена відповіддю Шорр Кана. Той знизав плечима.
— Як тільки їх розрізнені сили зберуться разом. Що ж до точної дати… Сін Крівер не ознайомлювали мене з усіма подробицями плану. Точно знаю одне: супроводжувати важкі транспорти, які будуть перевозити всі ці негуманоїдні полчища, повинні єгері графів.
Стиснувши кулаки, Ґордон постарався заспокоїтися.
— Яка ж роль відводилася Х’харнам? Ви говорили, що у всій зоні Межі їх всього декілька. Шорр Кан похитав головою.
— Нічого не знаю. Сін Крівер вважав за краще не розповідати про свої стосунки з Х’харнами. Він говорив мені тільки те, що вважав за потрібне сказати. Безсумнівно, на дві третини це була брехня, — Помовчавши трохи, він продовжив дуже серйозним тоном: — Я особисто схиляюся до гіпотези, що Х’харни мабть намір використати Сін Крівера і його союзників для витягування каштанів з вогню. Знову зробивши паузу, Шорр Кан подивився на товаришів з сумною посмішкою:
— Власне, саме тому я і втік з вами з Аару. Адже для цих чудовиськ немає нічого простішого, ніж вгадувати наші думки і наміри. Робиться це абсолютно непомітно, жодного захисту не існує. У будь-який момент вони могли з’ясувати, що у мене є власні плани, які далеко не в усьому збігалися з планами Сін Крівера.
— А ви не пробували коли-небудь грати чесно? — Запитав Хелл Беррел.
— Так, і досить часто. І взагалі, я ніколи нікого без потреби не обманював.
Хелл плюнув з гримасою огиди. Втім, Ґордон недослухався до цієї розмови. Стиснувши кулаки, він походжав взад- вперед. Очі його були широко відкриті, але він нічого не бачив.
— Потрібно повернутися на Фомальгаут, — сказав нарешті він, — І якнайшвидше.
— Цікаво, яким це чином? — Запитав Шорр Кан. — Здогадуюся, що у вас на думці. Викрасти один з кораблів, які ось-ось прибудуть, і утікти звідси. Послухайте, друже, будьте розсудливі!