Диявол у Білому місті
- Автор: Larson Erik
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-0848-3
- Переводчик: Ганна Яновська
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диявол у Білому місті». Краткое содержание книги:
Східняки дали попередню згоду, але їхні переймання не зменшилися.
І вони ще досі не бачили Джексон-парку.
Готель до виставки
Тепер Голмс вирішив перетворити свою споруду на готель для відвідувачів Всесвітньої «Колумбівської» виставки — звісно, не такий пишний, як «Палмер-гаус» чи «Рішельє», але достатньо зручний і недорогий, щоб привабити певну клієнтуру, й достатньо переконливий, щоб можна було застрахувати його від пожежі на велику суму. Після виставки він планував спалити будівлю, забрати страховку як щасливі дивіденди, знищити залишки «матеріалів», що зберігалися в таємних приміщеннях, та вжити інших засобів, аби замести сліди так, що йому нічого не буде можливо інкримінувати. Тільки от хто може знати наперед… У найбільш вирішальний момент було б легко припуститися помилки й забути якусь дрібничку, котру може використати розумний детектив, щоб привести Голмса на шибеницю. Чи був у чиказькій поліції такий майстер — це залишалося відкритим питанням. Національне детективне агентство Пінкертона становило більшу небезпеку, але його оперативні працівники, здається, останнім часом здебільшого витрачали свою енергію на боротьбу із заколотниками на вугільних шахтах і сталеплавильних заводах по всіх Штатах.
Голмс — знову сам собі архітектор — на початку 1891 року взявся планувати необхідні зміни, і невдовзі в будівлі на другому й третьому поверхах уже працювали теслі. І тут знову став у пригоді Голмсів стиль розподілу завдань і звільнення робітників. Очевидно, жоден із них не поскаржився до поліції. Патруль нової чиказької поліції, районний відділок якої розташовувався на Вентворт-стрит, щодня проходив повз будівлю Голмса. Вони не тільки ні в чому не підозрювали господаря, а й ставилися до нього дружньо, навіть захищали. Голмс знав їх усіх на ім’я. Горнятко кави, безкоштовний обід у його ресторані, добра чорна сигара — поліцейські цінували такі доброзичливі і щедрі жести.
Проте на Голмса чимдалі сильніше починали тиснути кредитори, особливо сім торговців меблями й велосипедами. Він і далі міг зачаровувати їх і співчувати, що їм ніяк не вдається знайти того невловного Г. С. Кемпбелла, але Голмс розумів, що скоро їхній терпець урветься, і навіть трохи дивувався, що вони не допитують його більш наполегливо, ніж могло б бути в такій ситуації. Його методи були занадто нові, вправність занадто велика, а люди навколо занадто наївні, наче їх ніколи в житті не обманювали. На кожне підприємство, яке тепер відмовляло йому в продажі чогось, припадав десяток таких, які запобігали перед ним і приймали розписки з підписом Г. С. Кемпбелла чи забезпечені капіталом компанії Ворнера. У разі серйозної ситуації, коли Голмс відчував, що конкретний кредитор ось-ось подасть до суду чи дійде навіть до фізичної розправи, Голмс платив готівкою, заробленою його підприємствами: грошима, сплаченими за оренду квартир і крамниць, виторгом аптеки чи прибутком свого нового дітища — компанії, яка надсилала поштою ліки на замовлення. Немовби пародіюючи успішну центрову компанію з доставки ліків поштою «Аарон Монтгомері Ворд» у центрі Чикаго, Голмс почав продавати шарлатанські ліки, що, як він запевняв, можуть вилікувати від алкоголізму чи облисіння.
Він завжди залишався відкритим для нових фінансових можливостей, а надто нині, коли розумів, що, хоч як він хитруватиме, знижуючи вартість робіт, усе одно за переобладнання будівлі треба буде заплатити. Коли двоюрідний дідусь Мірти Джонатан Белкнап із Біґ-Фут-Прерії (штат Іллінойс) вирішив приїхати в гості у Вільметт, це питання, здається, було готове розв’язатися саме собою. Белкнап не був великим багачем, але мав добрі статки.
Голмс став частіше навідуватися у Вільметт. Купував іграшки для Люсі, прикраси й косметику — для Мірти та її матері. Наповнив дім любов’ю.
Двоюрідний дідусь із Голмсом знайомий ще не був, але знав усе про його непросту сімейну ситуацію з Міртою і був готовий незлюбити молодого лікаря. При першій зустрічі він зауважив, що Голмс занадто самовпевнено тримається для такої молодої людини. Проте старшого родича вразило, наскільки зачарована Мірта в його присутності, як навіть її мати (дружина його племінника), здається, аж сяє в присутності Голмса.
Після кількох зустрічей Белкнап почав розуміти, чому Мірта так сильно закохалася в цього чоловіка. Красивий, чистий, гарно вдягався, говорив красивими реченнями. Погляд його синіх очей був щирий. У розмові він слухав уважно, аж трохи тривожно — наче старий Белкнап був найцікавішою особою на світі, а не просто дядьком, який завітав у гості зі своєї Біґ-Фут-Прерії.