![На дорозі [calibre 1.19.0] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/5/5/0/na-dorozi-calibre-1-19-0-download.jpg)
На дорозі [calibre 1.19.0]
- Автор: Керуак Джек
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: javalibre.com.ua
- Жанр: Другая проза
Электронная книга - «На дорозі [calibre 1.19.0]». Краткое содержание книги:
– Чуєш, я заберу свої речі в сестри, і ми поїдемо автостопом у Нью-Йорк, – сказала Тері. – Давай, чувак. Так і зробимо. «Якщо не вмієш танцювати бугі, то я тебе навчу». Це була фраза з пісні, яку вона постійно співала. Ми поспішили до її сестри, котра жила поміж срібних мексиканських халуп десь за Аламеда-авеню. Я чекав у темному провулку за мексиканськими кухнями, бо її сестра не повинна була мене бачити. Бігали собаки. Маленькі лампочки освічували щурячі алейки. Я чув, як Тері та її сестра м'яко сперечаються посеред теплої ночі. Я був готовий на все.
Тері вийшла і за руку провела мене до Сентрал-аве-ню – головного кольорового променаду Ел-Ей. І що то було за божевільне місце, з крихітними генделиками, які ледве вміщали музичний автомат, а з автомата вилітали лише блюз, боп та джапм. Ми піднялись брудними сходами будинку і підійшли до кімнати подруги Тері Маргарини, яка заборгувала Тері спідницю і пару взуття. Маргарина була приємною мулаткою; її чоловік був чорний, як вугілля, і добрий.
Він миттю вийшов купити пінту віскі, щоб прийняти нас як годиться. Я намагався заплатити за половину, але він відмовився. У них було двоє маленьких дітей. Діти скакали на ліжку; це був їхній ігровий майданчик. Вони обіймали мене і дивились на мене з подивом. Дике гудіння ночі на Сентрал-авеню – ніч, як у Темпа в «Аварії на Сентрал-авеню», – вило і гуркотіло на вулиці. Вони співали у коридорах, співали зі своїх вікон, хай хоч все іде до дідька. Тері забрала свій одяг, і ми попрощались. Ми пішли в генделик і поставили пластинки на музичному автоматі. Якісь негри шептали мені на вухо про чай. Один долар. Я погодився. Підійшов посередник і завів мене в підвальний туалет, де я, немов дурень, стояв поки він казав:
– Піднімай, чувак, піднімай.
– Що піднімай? – запитав я.
Мій долар уже був у нього. Він боявся показувати на підлогу. Це була навіть не підлога, а голий фундамент.
Там щось лежало, що нагадувало маленьку коричневу какашку. Він був до ідіотизму обережний.
– Маю себе берегти, а то цього тижня все не дуже круто. – Я підняв какашку – коричневу паперову сигарету – і повернувся до Тері; ми пішли назад до готелю курити. Нічого не відбулося. Це був тютюн «Вull Durham». Я пошкодував, що так пролетів зі своїми грішми.
Ми з Тері чітко вирішили раз і назавжди, що маємо робити. А вирішили ми їхати автостопом у Нью-Йорк на рештки грошей. Тієї ночі вона взяла в сестри п'ять доларів. Всього в нас було десь тринадцять баксів, якщо не менше. Тому, перш ніж платити за оренду кімнати, ми спакувались і поїхали на червоній машині до Аркадії, Каліфорнія, де під засніженими горами відбуваються перегони Санта Аніта. Була ніч. Ми їхали в серце американського континенту. Тримаючись за руки, ми пройшли дорогою декілька миль, щоб вийти із залюдненого району. Була суботня ніч. Ми стояли під вуличним ліхтарем і намагались піймати машину, аж раптом повз нас пролетіли машини, набиті дітворою, з розвіяними стрічками в повітрі.
– Ура-а! Ура-а! Ми виграли! Ми виграли! – кричали діти. Вони посміялись над нами, отримуючи море задоволення від хлопця і дівчини на дорозі. Проїхало ще з десяток подібних машин, наповнених моложавими обличчями І крикливими горлянками. Я ненавидів кожного з них. Що вони собі думали – кричати на когось, хто стоїть на дорозі, просто тому, що вони дурні старшокласники, а їхні батьки їх годували все життя з ложки? Ким вони себе вважали, щоб сміятися з дівчини, яка скотилася на самісіньке дно, і чоловіка, що просто хотів кохати? Ми не звертали на них уваги. І жоден благословенний нас не підібрав. Ми пішки повернулися в місто, і найгірше було те, що нам потрібно було випити кави, і на наше нещастя ми зайшли в єдине відчинене місце, яке мало лимонадний фонтан, де крутились старшокласники, і вся та дітвора, яка нас пам'ятала. Тепер вони побачили, що Тері – мексиканка, дика кішка-пачучо; а я, її хлопець, – ще гірший.
З її гарненьким кирпатим носом вона вилетіла звідти, і ми разом поплентались у темряві повз придорожні канави. Я ніс сумки. Ми видихали пару в холодне нічне повітря. Нарешті я вирішив заховатися з нею від світу ще на одну ніч, і чорт з ним, з тим ранком. Ми зайшли в подвір'я мотелю і зняли зручний маленький номер за чотири долари-з душем, рушниками, настінним радіо і всім іншим. Ми міцно тримали одне одного. У нас були довгі й серйозні розмови, ми купались у ванні, обговорюючи різноманітні питання при світлі та без нього. Ми щось одне одному доводили, я її в чомусь запевняв, а вона погоджувалась, і ми завершили наш пакт у темряві, бездиханні, а згодом задоволені, немов маленькі ягнята.