![На дорозі [calibre 1.19.0] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/5/5/0/na-dorozi-calibre-1-19-0-download.jpg)
На дорозі [calibre 1.19.0]
- Автор: Керуак Джек
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: javalibre.com.ua
- Жанр: Другая проза
Электронная книга - «На дорозі [calibre 1.19.0]». Краткое содержание книги:
– Я думала, ти гарний студентик.
– О, так, я справді гарний студентик! – запевнив я її. Автобус приїхав у Голівуд. То був сірий, брудний ранок,
як ранок, коли Джоель МакКрі зустрів Вероніку Лейк у їдальні, у картині «Подорожі Салівана»; вона спала в мене на колінах. Я жадібно дивився у вікно – обштукатурені будиночки, пальми, придорожні закусочні, все це божевілля – пошарпана земля обітована, фантастичний край Америки. Ми зійшли з автобуса на Мейн-стріт, яка ані трохи не відрізнялась від головних вулиць Канзас-сіті, Чикаго або Бостона, – червона цегла, брудні персонажі, що плинуть повз неї, візки на пасовиші в парку, шльондруватий запах великого міста.
І раптом я з'їхав з глузду, і сам не знаю, чому. У мене з'явилися дурнуваті параноїдальні видіння того, як Тереза, чи Тері – так її звали – була звичайною шльондрою, яка відпрацьовувала схему на автобусах – за долар затягувала на зустріч дурнів, спочатку на сніданок, де чекав її сутенер, а потім у якийсь готель, до якого він мав доступ зі своїм пістолетом чи з бозна-ще чимось. Я ніколи їй у цьому не зізнався. Ми снідаємо, а її сутенер спостерігає за нами; я був упевнений, що Тері стріляє йому очима. Я був змучений, відчував себе дивно і загублено в далекому бридкому місті. Дурість цього жаху перейняла мій розум і змусила коїти жалюгідні та дешеві вчинки.
– Ти знаєш того хлопця? – я запитав.
– Якого хлопця, лю-бий? – Я не продовжував тему. Вона була повільною і зацикленою на всьому, що робила; вона довго їла; повільно жувала і дивилась у порожнечу, курила і продовжувала говорити, а я був, немов обідраний привид, підозрюючи кожен її крок, думаючи, що вона відтягує час. Усе це був приступ хвороби. Я пітнів, коли ми йшли вулицею, тримаючись за руки. У першому готелі, на який ми натрапили, була кімната, і я не встиг усвідомити, що відбувається, як зачинив за собою двері, а вона сиділа на ліжку і знімала туфлі. Я її в'яло поцілував. Краще вона 6 цього не знала. Я знав, що нам потрібне віскі, щоб розслабитись, особливо мені. Я вибіг і прошмигнув дванадцять кварталів, поки знайшов пінту віскі в газетному кіоску. Я біг назад, сповнений сил. Тері була в туалеті, фарбувалась. Я добряче налив у чашку для води, і ми пили великими ковтками. О, воно було таке солодке і смачне, і варте моєї стражденної подорожі. Я стояв позаду неї навпроти дзеркала, і ось так ми танцювали в туалеті. Я почав розповідати їй про моїх друзів на сході. Я сказав:
– Тобі треба познайомитись з чудовою дівчинкою, яку я знаю, її звати Дорі. Вона руда і шість футів заввишки. Якщо приїдеш у Нью-Йорк, вона тобі покаже, де знайти роботу.
– Хто ця шестифутова руда? – спитала вона підозріло. – Чому ти мені про неї розказуєш? – її проста душа не могла збагнути мого радісного збудженого базікання. Я залишив цю тему. Вона почала напиватися в туалеті.
– Йди в ліжко! – повторював я.
– Шестифутова руда, га? А я думала, що ти гарний студент, я побачила тебе в твоєму милому светрі та сказала собі, гмм, чи ж він не гарний? Ні! І ні! І ні! Ти мусив бути чортовим сутенером, як і всі інші!
– Що ти в біса верзеш?
– Не стій тут і не кажи мені, що ця шестифутова руда не якась мадам, бо я знаю, хто така мадам, коли про неї чую, а ти, ти просто звичайний сутенер, як і всі, з ким я зв'язуюсь, усі сутенери.
– Послухай, Тері, я не сутенер. Я тобі Богом клянусь, що я не сутенер. Нащо мені бути сутенером? Мене цікавиш тільки ти.
– Я весь цей час думала, що зустріла гарного хлопця. Я була такою щасливою, обняла себе й подумала, гмм, справді гарний хлопець, а не сутенер.
– Тері, – я благав її всією душею. – Будь ласка, послухай мене і зрозумій, що я не сутенер. – Годину тому я вирішив, що вона - проститутка. Це все було так жалюгідно. Наш розум, забитий божевіллям, злився в єдине ціле.
О, страшне життя, я благав її, а потім розізлився, бо зрозумів що благаю дурну мексиканську дівку, і так їй і сказав; я не встиг оговтатись, як кинув її червоні туфлі у двері туалету та наказав вимітатись геть:
– Давай, пішла геть! – Я хотів заснути і все забути; у мене було власне життя, назавжди моє сумне пошарпане життя. У ванній настала мертва тиша. Я роздягнувся і ліг у ліжко.
Тері вийшла зі сльозами каяття на очах. її простенький смішний розум усвідомив, що сутенер не кидає у двері жіночі черевики та не наказує йти геть. У поважній і солодкій тиші вона роздягнулась і сковзнула своїм малесеньким тілом поміж простирадл. Воно було коричневе, немов виноград. Я побачив її бідний живіт, де був шрам від кесарева розтину; її стегна були такі вузенькі, що вона не могла мати дитину без того, щоб її розрізали. її ніжки були, як патички, її