Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
— Як це не безглуздо, але, здається, я можу зрозуміти. Тобі потрібна компанія, потрібна підтримка, і ти, безумовно, не хотів її від мене.
— Сестра Верна…
— Але навіщо ти показав його Паші?
— Я не показував. Він сам висунувся. Я поняття не мав, що він там. Паша перша помітила його. Сестра Верна роздратовано зітхнула.
— Люди тут бояться чудовиськ. Вони їх вбивають. Паша прибігла до сестер з криком, що в пагорбах сидить чудовисько.
— Я їм все поясню. Примушу їх зрозуміти…
— Річард! Послухай мене! — Він ступив назад і мовчки чекав продовження. — У Палаці вважають, що ручні тваринки заважають учням оволодіти Хань. Тут вважають, що це відволікає від навчання. По-моєму, це дурість, але тим не менш це так.
— І що? Хочеш сказати, вони спробують перешкодити мені бачитися з ним?
Сестра нетерпляче торкнулася його руки.
— Ні, Річард. Вони думають, що це злісна тварюка, яка може напасти на тебе. Вони думають, що ти в небезпеці. Поки ми тут з тобою розмовляємо, сестри організують пошукову партію. Вони збираються загнати його і вбити. Заради твого ж блага.
Мить Річард мовчки дивився їй в очі, потім повернувся і кинувся бігти. Він пронісся по мосту і влетів в місто. Люди ошелешено дивилися на Річарда, а він перестрибував через вози, які не встигали прибрати з його шляху, перекидав лотки торговців. Услід йому лунали обурені крики, але він мчав далі.
Коли він біг по горбах, серце калатало, як скажене. Кілька разів він спотикався об каміння і летів шкереберть, але тут же схоплювався, жадібно ковтаючи повітря, і мчав далі. У нічній темряві він стрибав з каменя на камінь, долаючи яри.
На гребені пагорба, недалеко від того місця, де він сидів з Гратчем, Річард закричав. Взявшись у боки, закинувши голову, він у всю горляку кликав Гратча. Його крик луною розносився по навколишніх горбах. Відповіддю була тиша.
Абсолютно висотаний, Річард впав на коліна. Скоро вони будуть тут.
Сестри відшукають гара за допомогою свого Хань. Гратч не зрозуміє, що у них на думці.
Навіть якщо він буде триматися на відстані, їх чари знайдуть його і вб'ють.
Вони можуть збити його в польоті або підпалити.
— Грааааатч! Грааааааатч!
Тінь закрила зірки. Гар гепнувся на землю і склав крила. Нахиливши голову, він запитально рикнув. Річард згріб його за волохату шкуру.
— Гратч! Слухай мене! Ти повинен тікати. Тобі більше не можна залишатися тут.
Вони йдуть, щоб вбити тебе. Ти повинен тікати.
Гратч здивовано хрокнув. Нахиливши вперед вуха, він спробував обійняти Річарда. Юнак відштовхнув його.
— Іди! Ти ж зрозумів мене! Я знаю, що зрозумів! Йди! Я хочу, щоб ти забрався звідси! Вони хочуть тебе вбити! Іди і ніколи не повертайся!
Вуха Гратча поникли, він схилив голову на плече. Річард тицьнув гара кулаком в груди і вказав на північ.
— Забирайся! — Він знову вказав рукою. — Я хочу, щоб ти пішов і ніколи не повертався!
Гратч спробував обійняти Річарда. Той відштовхнув його.
Гар притиснув вуха.
— Гррратч люююб Раааач-ааарг.
Найбільше на світі Річарду хотілося обійняти свого друга і сказати, що він теж його любить. Але він не, міг. Щоб врятувати гару життя, він повинен змусити його піти.
— Ну а я тебе не люблю! Забирайся звідси і не повертайся більше ніколи!
Гратч подивився на пагорб, за яким втекла Паша, і перевів погляд на Річарда. Зелені очі наповнилися сльозами. Волохатий звір потягнувся до юнака.
Річард відмахнувся. Гратч стояв, розкинувши лапи. Річард згадав, як вперше пригорнув до грудей пухнастого малюка. Він був тоді зовсім крихітним. А тепер став таким величезним. І поки звір ріс, росли його прихильність і любов до Річарда.
Гратч — його єдиний друг, і тільки він, Річард, може його врятувати. Якщо він дійсно любить гара, він повинен зробити те, що необхідно.
— Забирайся! Я не хочу тебе більше бачити! І не бажаю, щоб ти коли-небудь повертався! Ти просто великий тупий волохатий мішок! Забирайся! Якщо ти дійсно любиш мене, то зробиш те, про що я тебе прошу! Забирайся!
Річард хотів сказати щось ще, але в нього перехопило горло. Він зробив крок назад. У прохолодному нічному повітрі здавалося, ніби Гратч якось усох. Він знову простягнув лапи і благально, жалібно завив.
Річард відійшов ще на крок. Гратч зробив крок вперед. Річард схопив камінь і шпурнув в гара. Камінь відскочив від широких грудей звіра.
— Іди! — Заволав Річард, хапаючи наступний камінь. — Я не хочу, щоб ти тут бовтався! Не бажаю тебе більше бачити! Ніколи!
З величезних зелених очей бігли сльози, стікаючи по зморшкуватих щоках.
— Грратч лююб Рааач-ааарг.