Кабульський книгар

Після торта — музика й танці. Для багатьох гостей це перше весілля з часу відступу Талібану з Кабулу. Іншими словами, перше весілля з музикою й танцями. Забравши музику, таліби позбавили людей половини радості від весільного застілля. Усі кидаються в танець, крім молодят, що сидять і спостерігають. Уже пізній післяобідній час. Через комендантську годину, весілля влаштовують не у вечірній час, а вдень. Усі мусять бути дома до десятої.

Коли вечоріє, молоде подружжя під ухкання й ревіння залишає вечірку. У машині, прикрашеній стрічками та квітами, вони їдуть у дім Вакіла. Усі, хто зміг протиснутися в машини, приєднуються до кортежу. У машину Вакіла й Шакіли набилося восьмеро людей. В інші ще більше. Вони женуть кабульськими вулицями. У цей час проходить фестиваль з нагоди закінчення посту — еід, тому вулиці міста спорожнілі й автівки ганяють на швидкості дев’яносто кілометрів на годину. Дві машини розбиваються, що трохи розхолоджує святкування, але ніхто серйозно не постраждав. Ці автомобілі з розбитими фарами та пошкодженими шасі відправляються до дому Вакіла. Така поїздка ніби символізує здачу позицій. Шакіла залишає свою родину й приймається в родину свого чоловіка.

Найближчим родичам можна зайти в дім Вакіла, де чекають його сестри з чаєм. З цими жінками Шакіла ділитиме подвір’я. Вони зустрічатимуться біля колонки з водою, де пратимуть одяг і годуватимуть курей. Зашмаркані діти з цікавістю поглядають на жінку, що стане їм матір’ю. Вони ховаються за тітчиними спідницями й захоплено дивляться на сяючу наречену. Музика стихла, тріумфальні вигуки припинилися. Шакіла з гідністю входить у новий дім. Він досить великий, з високими стелями. Як і всі інші будинки в селі, він із глини і має масивні сволоки. Вікна затягнені пластиком. Навіть Вакіл не наважився сподіватися, що бомби більше не падатимуть. Він ще почекає зі зміною поліетиленових щитів.

Усі роззуваються й безшумно проходять через дім. Після дня, проведеного в тісних і з високими каблуками білих туфлях, ноги в Шакіли почервоніли й напухли. Усі гості, тобто найближча родина заходять в спальню. Величезне подвійне ліжко займає практично весь простір. Шакіла із задоволенням дивиться на блискуче, гладке червоне покривало й подушки, які вона купила, та нові червоні штори, які вона сама пошила. Її сестра Маріам прибрала кімнату за день до цього, повісила штори, застелила ліжко й оздобила кімнату весільними декораціями. Сама Шакіла ніколи не була в цьому домі. Відтепер і до кінця її життя це буде її господою.

Під час усієї весільної церемонії ніхто не бачив, щоб молодята усміхалися одне одному. Тепер, у своєму новому домі, Шакіла не може не всміхатися. «Як ти все добре зробила», — каже вона Маріам. Уперше в житті в неї буде своя спальня. Уперше в житті вона спатиме в ліжку. Вона сідає поряд із Вакілом на м’яке покривало.

Залишається остання церемонія. Одна з Вакілових сестер дає Шакілі великий цвях і молоток. Вона знає, що треба робити й тихо підходить до дверей спальні. Шакіла вганяє в них цвях. Коли все зроблено, їй аплодують. Бібі Гуль хлипає. Свою долю вона прибила до цього дому.