Сонячна магія
- Автор: Новак Илья
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-093-1
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Сонячна магія». Краткое содержание книги:
І все було б, як завжди, якби у цю дорослу гру не вмішалися раптом сторонні, а саме: одне дівчисько — вихованка бродячого цирку та один хлопчак — міський безпритульний. Діти не знаються на політиці і не володіють магією. Але чомусь полювання на малих зухвальців не дає результатів. Чи зможуть звичайні діти протистояти професійним політикам? І хто, зрештою, переможе в цій грі?
Ілля Новак, визнаний одним з найкращих молодих фантастів Європи у 2005 році, не боїться експериментувати. Ти з ним? Тоді перегортай сторінку.
— Але це ж нісенітниця! — вигукнув здивований Купадор. — Як це вони могли отруїти всю рибу?
Старий покивав і провадив далі:
— Коли їхній посол відплив назад на острів, я висловив своєму братові меру той самий сумнів. Дуже складно, майже неможливо отруїти всю рибу в цих водах. Але деяка ймовірність такого підступу з боку друїдів усе-таки залишалася. Брат мій мер сприйняв погрозу друїдів куди серйозніше, ніж я. Скажу навіть, що брат засмучений, наляканий і боїться убивць, яких, за його словами, можуть підіслати до нього друїди. Брат у мене взагалі людина дуже вразлива та боязка. Тому ми спіймали трохи риб різних видів і віддали їх міським лікарям для всебічного дослідження, аби підтвердити, що ніякої отрути в риб’ячих потрухах немає. Лікарі пообіцяли доповісти результати досліджень завтра вранці, а доти кораблям плавати заборонено…
— Усім? Але чому? — перебив Мармадук. — Адже не всі кораблі рибальські, є й торгівельні, й пасажирські, врешті-решт.
— А про всяк випадок, — відповів Паллад Портовий. Поки вони розмовляли, старий зняв фартух, перекинув його через плече та підхопив із землі цебро з віхтем. — Добродії, мені щойно спала одна думка. Я поставив собі запитання: що така важлива персона, як придворний маг Літона, робить на пристані Улову, так ще й із почтом? Я трохи поворушив мізками, і, як мені здається, знайшов вірну відповідь на це запитання — ви прибули сюди, щоб найняти корабель і переправитися кудись?
Отут Мармадук узявся натхненно брехати, чесно дивлячись просто у вічі старого:
— О, я бачу, ви на своєму місці, наймиліший Палладе, адже проникливість ваша цілком відповідає займаній вами відповідальній посаді. Ми справді прибули сюди з метою найняти невеликий корабель. А знаєте, яка причина цього?
Паллад, вочевидь, був улещений компліментом.
— Ну що ж… Ну що ж… — почав бурмотіти старий, але Мармадук, відчуваючи, що так вони проговорять до наступного ранку, поквапився перебити його:
— Насправді, ми — спеціальний бойовий загін. Навіть до Літона дійшли чутки про те, як несправедливо намагаються вчинити з вами друїди Лімбо, позбавляючи Улов головного джерела його існування. Ми послані на Лімбо зумисне, аби розібратися з ними. Що ви на це скажете?
— А скажу… — неквапом озвався старий, по обличчю якого було видно, що він нітрохи не повірив Мармадуку, — що це дуже шляхетно та сміливо з вашого боку й завтра вранці ви цілком зможете відплисти, щоб завершити свою місію.
— Але чому ж тільки завтра вранці, чому? — бідкався чаклун. — Ви дуже мене засмучуєте. Обставини вимагають мого найшвидшого повернення в Літон, і нам дуже бажано відплисти негайно. Негайно!
Старий розвів руками з вдаваним співчуттям і засмучено похитав головою.
— Ніяк неможливо.
Тут Купадор схилився до вуха чаклуна і щось прошепотів йому. Мармадук зморщився, але все-таки змушений був погодитися з пропозицією Амора, тому дістав з кошеля золоту монету.
— Ось, візьміть, — він поклав монету в долоню старого. Раніше той рухався дуже статечно й неквапно, а ось долоню підставив з несподіваною моторністю. — Це внесок у, так би мовити, справу благоустрою порту.
— Не надто великий внесок, — зауважив Паллад. — Я гадаю, що, так би мовити, справі благоустрою порту необхідно ніяк не менше трьох золотих монет.
— Трьох?! — Мармадук оглянув багате вбрання співрозмовника. — Порт має цілком доглянутий вигляд, навіщо ж так багато? Я впевнений, що двох монет буде цілком достатньо для, так би мовити, благоустрою порту, — він поклав на досі простягнену долоню другу монету. — А тепер давайте вирішимо наше питання. Який корабель ви порадите нам найняти?
Старий повернувся й окинув пристань довгим поглядом.
— Ну що ж, ну що ж… Бачите он той пароплав-фрегат? Капітаном на ньому Харон. Команда його, та й він сам трохи дивні, але гарні моряки. Гадаю, він дорого з вас не візьме. Але відплисти ви зможете тільки вночі.
— Чому ж уночі?
— А тому, що вдень хто-небудь обов’язково побачить корабель, який відпливає, та побіжить до мого брата мера з доносом. І тоді з двох цих монет тільки одна піде на справу благоустрою порту. А другу, на превеликий мій жаль, доведеться віддати на, так би мовити, справу благоустрою мерії.
Вози та фургон залишилися на краю пристані, а Мармадук і Купадор наблизилися до вказаного Палладом пароплава-фрегата. Корабель називався так, видно, тому, що мав не тільки три високі щогли, але й гребне колесо з правого борту. А з лівого було перекинуто трап, яким вони перейшли на палубу. Там нікого не було видно, і Мармадук голосно покликав: