Останній заколот
- Автор: Самбук Ростислав Феодосьевич
- Серия: Ненависть #2
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: “Радянський письменник”
- ISBN: 5-333-00260-6
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Останній заколот». Краткое содержание книги:
— Жахливо! — погодився Вакар. — І якщо так піде далі… — він не договорив і лише безнадійно махнув рукою.
— Прошу, — мало не проспівала Марія Данилівна, пропускаючи гостей до вітальні. Вина заспокоїлася, збагнувши, що Вакар не засудить її за чай з домашнім печивом, і заклопоталася біля столу, розставляючи чашки.
Микола Прокопович на правах господаря зайняв чільне місце в кінці столу, посадивши праворуч від себе Бакара з Чебаковим. Далі примостився Костянтин Прокопович, а за ним, біля самовара, Надя. Навпроти сіли Смирнов, Чолганський і Марія Данилівна — вони з Надею почали наливати чай.
Микола Прокопович обвів присутніх поглядом, мов сфотографував. Подумки дав оцінку кожному: ну, Костя з Надією — свої люди. Далі — Чебаков. Лисий, череп навіть виблискує, чоло високе, вилицюватий, брови кошлаті, очі темні й жорсткі. Справді, прокурор, такий без жалю пошле тебе на каторгу і одразу забуде.
Вакар — на півголови нижчий від Чебакова, волосся напомаджене й гладко зачесане, й пахне від Миколи Платоновича непоганим одеколоном. Ніс довгий, такі називають чомусь шнобелями.
“А може, єврей? — майнула думка. — Прізвище підозріле й шнобель, проте перебував у Петербурзькому комітеті партії кадетів, а туди євреєві пробитися було важкувато. Це у більшовиків з меншовиками вони на перших ролях, а кадети все ж шанувалися… Хоча в останні роки перед революцією у Петрограді робилося чортзна-що…”
Навпроти Бакара Смирнов. З цим усе ясно, в принципі вони з Павлом Петровичем одного поля ягоди, та й Чолганський як на долоні. Але ж — адвокат, звик продаватися якнайдорожче, та хіба це такий вже великий гріх? Якщо розібратися, кожен із смертних такий, кожен хоче смачно поїсти й попестити такі груди, як у Наді, а за це ж треба платити… І кожен заробляє гроші стосовно своїх знань, здібностей і навіть нахабства…
Подумавши про нахабство, Микола Прокопович ураз заспокоївся: так, від цього Чолганського за версту тхне нахабством, і це визначає його сутність. З такими типами йому доводилося зустрічатися досить часто, й він виробив лінію поведінки з ними: іноді можна трохи й попустити, але краще триматися на віддалі, як начальник з підлеглим…
Вакар, відсьорбнувши чай, обдарував господаря посмішкою, подумавши: здається, цей професор Василенко саме такий, як його охарактеризували в Парижі. Карташов, член ЦК партії кадетів, ще до революції кілька разів зустрічався з Василенком і попереджував: зірок з неба не хапає, проте чіпкий у суто житейських питаннях, вміє потрапити в течію.
Далі — прокурор Чебаков. У цього, мабуть, усе розставлене по поличках. Людина надійна, не продасть. Далі професор Смирнов, здається, небезталанний, либонь, найцікавіший в усій цій компанії, бо Чолганський також не дуже симпатичний — типовий проноза, правильно казав про нього Чебаков: людина без принципів.
Проте чи так це вже погано? Та й кому потрібні принципи в їхні сповнені неспокою і зневіри часи? Хіба вони потрібні в боротьбі з більшовиками? Усе гарно в цій боротьбі, і будь ти хоч чортом, хоч янголом, байдуже, і нехай сам янгол ляже за кулемет і строчить по червоному війську…
Зримо уявивши таку неймовірну картину — янгол в білосніжному хітоні, склавши крила, лежить за “максимом”, — Микола Платонович посміхнувся і, ще раз відсьорбнувши чаю, мовив:
— Панове, ми зібралися тут, на квартирі відомого, з європейським ім’ям, вченого Миколи Прокоповича Василенка та його чарівної дружини для того, щоб обговорити актуальні питання нашого існування і боротьби проти більшовицької узурпації влади. Я представляю тут новий, утворений у Парижі Центр дії — так, панове, називається наша організація, яка об’єднала й згуртувала визначних діячів різних партій. Ядро Центру дії складають кадети, але до нашої програми та ідей з розумінням поставилися відомі діячі інших партій, починаючи з октябристів і кінчаючи есерами. А сьогодні на нашому засіданні присутній брат шановного господаря Костянтин Прокопович Василенко — соціал-демократ, і це зайвий раз свідчить про широкий фронт, який утворився останнім часом з представників усіх партій для боротьби з більшовиками та створеної ними Совдепії. Спочатку, панове, я хочу трохи зупинитися на загальному міжнародному становищі, що складається не на користь більшовиків. Тільки усвідомивши силу країн Антанти та їхню позицію щодо червоної Росії, можна побачити і перспективи нашої діяльності, бо самі ми, на жаль, не являємо зараз сили, котра змогла б подолати опір російського народу, який повірив демагогічним гаслам більшовиків і пішов за ними.