Сплячі красуні
- Автор: Кинг Стивен Эдвин, Кинг Оуэн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-5859-4, 978-617-12-5858-7, 978-617-12-5860-0
- Переводчик: Александр Красюк
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Сплячі красуні». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
7
Ґарту Флікінджеру знадобився певний час, щоб відірватися від дивана.
— Стривайте, стривайте, — промовляв він безглуздо: двері були занадто товстими, а голос у нього занадто захриплим. Він безперервно курив дур відтоді, як після візиту до величного купола насолод[76] у трейлері Мейвезера повернувся додому.
Якби хтось запитав у нього про наркотики, Ґарт поставив би собі за мету переконати питальника, що він лише оказіональний споживач-аматор, а сьогоднішній ранок — це просто виняток. Фактично, надзвичайна ситуація. Не щодня ідеш подзюрити у трейлері свого драг-дилера, аж раптом за тоненькими дверми тамтешньої сральні спалахує третя світова війна. Щось трапилося — грюки, постріли, крики — і в якусь мить незбагненного ідіотизму Ґарт навіть прочинив двері — перевірити, що там таке. Важко буде забути те, що він побачив. Та, либонь, неможливо. В дальньому кінці трейлера він побачив якусь темноволосу, голу від талії донизу жінку. Вхопивши за волосся й пояс джинсів Труменового арканзаського приятеля, вона гатила його обличчям у стіну: чвак! чвак! чвак!
Картина облогової машини, що гатить масивним стовбуром дерева у фортечну браму. Голова того чоловіка вмивалася кров’ю, а руки, немов у ганчір’яної ляльки, метлялися по боках.
А ще ж там був Трумен, повалений на підлогу, з дірою від кулі в лобі. А сама та дивна жінка? Вираз її обличчя був лячно безжурним. Немов вона займається своєю справою без особливого зацікавлення, хоча тією її справою було використання людської голови як пробивного тарана. Ґарт нишком причинив двері, стрибнув на кришку унітаза і вибрався надвір крізь вікно. Там він прожогом кинувся до своєї машини і зі швидкістю світла помчав додому.
Ця пригода дещо розсмикала йому нерви. Сертифікований за вищою категорією пластичний хірург, поважаний член Американської Асоціації пластичних хірургів зазвичай був парубком з досить міцною хваткою.
Тепер йому вже покращало, в цьому допоміг скурений ним кришталь, але це гупання в двері було зайвим.
Ґарт проклав собі курс навкруг дивана і далі крізь вітальню, хрускаючи дорогою по невеличкому морю коробок з-під фаст-фуду.
На пласкому екрані якась надзвичайно серйозна репортерка надзвичайно серйозно розводилася про якусь зграю коматозних старих пань в якомусь домі для літніх в Окрузі Колумбія. Серйозність тільки посилювала її сексуальність. Розмір чашечки в неї «А», подумав Ґарт, але її фігура благає про «B».
— Чому ж тільки жінки? — вголос загадувалася над цим питанням репортерка на екрані. — Спершу ми думали, що загрожені тільки дуже літні і дуже юні, але тепер з’ясовується, що жінки різних вікових груп…
Ґарт обперся лобом на двері й ляснув по них:
— Стоп! Припиніть уже!
— Відчиняй!
Голос був глибокий і роздратований. Підпрягши резервну силу, Ґарт підвів голову і подивився у вічко. За дверима стояв якийсь афроамериканець років тридцяти з половиною, широкоплечий, з чудовим прорисом обличчя. Бежева форма цього чоловіка вмент змусила пульс Ґарта прискоритися — коп! — та потім він помітив нашивку з написом «КОНТРОЛЬ ЗА ТВАРИНАМИ».
А, то ти гицель, гарний пес між гицелів, але все одно гицель. Нема тут ніяких бродячих собак, сер, а отже, нема й жодних проблем.
Чи є? Важко бути цілком певним. А чи не може цей парубок бути якимсь приятелем тієї напівголої гарпії з трейлера? Краще бути її другом, аніж ворогом, подумалось Ґарту, але значно, значно краще зовсім з нею не знатися.
— Це вона тебе прислала? — запитав Ґарт. — Я нічого не бачив. Так їй і передай, окей?
— Я не знаю, про що ти говориш! Я сюди прийшов із власної волі! Зараз же відчиняй! — знову прокричав цей чоловік.
— Навіщо? — запитав Ґарт, додавши про всяк випадок: Нізащо.
— Сер! Я просто хочу з вами побалакати, — цей гицель спробував говорити спокійніше, але Ґарт бачив, як у нього грають жовна, як він поборює потребу — саме так, потребу! — й далі кричати.
— Не зараз, — сказав Ґарт.
— Хтось збив машиною кішку. Той водій їздить зеленим мерседесом. Ти маєш зеленого мерседеса.
— Дуже шкода, — сказав Ґарт, маючи на увазі кішку, не мерседес.
Ґарт любив кицьок. Він також любив свою майку «Флеймін’ Ґрувіз»[77], яка жужмом лежала на підлозі біля сходів. Ґарт скористався нею, щоб бодай якось змити кров з бампера своєї машини. Важкі часи обступили.
— Але я нічого про це не знаю, і в мене сьогодні важкий ранок, і тому ви мусите піти. Вибачте.
Знову удар, аж двері струснулися в одвірку. Ґарт відсахнувся. Це парубок копнув двері ногою. Крізь вічко Ґарт побачив, як напружилися в цього гицеля жили на шиї.
76
Алюзія на поему англійського поета Семюела Колріджа (1772–1834) «Кубла хан; видіння уві сні» (1797), яка, за словами автора, наснилася йому після куріння опіуму: «то було диво рідкісного кшталту, той сонцесяйний купол насолод з печерами із криги».
77
«Flamin’ Groovies» — заснований 1965 року в Сан-Франциско рок-гурт, який грає досі.