Крига. Частини ІII–ІV

Я прокинувся від зимного світла дощового світанку.

Зірвав пов’язку.

— Котра година?!

— П’ятнадцять по шостій. — Доктор Конєшин далі колупався скальпелем у грудях товстуна, поволі знімаючи скоби, виймаючи звідти дренажі, щипці й пінцети, гачки й затискачі, але все це мляво, неохоче, однією рукою, у другій тримаючи свіжу цигарку. — За правилами я мав би вас викинути, але — й так здох мені паскуда. — Він затягнувся, відкинув голову майже горизонтально й видихнув тютюновий дим під стелю. — Ех, знову молодий! Майже як у фронтові дні.

З вулиці, приглушений дощем, пролунав звук пострілу.

Доктор захихотів, потім струсив попіл на серце трупа і подивився на мене чистим і тверезим поглядом, — такою тверезою людина може бути тільки на порцеляновому світанку після безсонної ночі: нерви на поверхні, шкіра наче пергамент, мозок пульсує у відкритому черепі.

— Ви, може, від них? Що вам потрібно від mademoiselle Єлени?

— Все. — Я підвівся, простягнув йому руку понад операційним столом. — Бенедикт Ґерославський.

— Ви? — Доктор націлив у мене ланцет, примружив ліве око, подивився по лінії понад скельцями окулярів. — Єрославський. Єрославський? Єрославський. Покажіть-но фізіономію! Мгммм. Ну, непогано вас мусили тут обробити.

Він переклав ланцет у другу руку, витер правицю об фартух і потиснув подану руку.

— Ви мали лікувати Білу Пошесть у портах Тихого океану, — сказав я.

— Схоже, доктор Тесла її вилікував. Бум, бум, бум. А я застряг в Іркутську на півдорозі, намагаючись повернутися до Європи Транссибірським експресом: це було нерозсудливо. Мгммм. — Він знову затягнувся. — Так, я вас добре пам’ятаю. Franchement, я часто потім задавався питанням, як вам піде справа з фатером й Історією. А тепер, будь ласка, великий Нікола Тесла… Мгммм. — Він приглядався до мене крізь дим. — І чи не правда? Зрештою, ви розвернули Історію, покерували Кригою. Не намовляючи лютих через батька, як усі ми сподівалися, а раніше, під час подорожі Транссибірським експресом. Доля схилялася до смерти доктора Тесли й тривалого панування Криги, це тепер виразно видно, а ви, порахуйте самі, ви уперто: раз, від замаху віроломного охранника, два, із мертвих уже піднісши, три, вчасно викривши бомбіста, — ви знову й знову рятували Теслу від судженої йому долі.