Невидимі. Таємниця Туманної Бухти [uk]

— Ну то й що? — втручається Марк.

— Ну й досить буде, якщо ми злегка поранимо один одного ножиком… Я пораню тебе, ти пораниш Сьюзан, Сьюзан поранить Девліна… і так, поки не повернемося до мене. Що ви про це скажете?

— Скажу, що Сьюзан має рацію: ти збожеволів! Я не дам себе шматувати!

— Правильно, Марку! — підтримує його Грета. — Спробуємо що-небудь інше.

— А я за, — згоджується Девлін.

— Як? Ти все добре чув? — питає в нього Марк.

— Річ у тому, що… що серед викрадених дітей є й мій друг Рассел Еверетт, ви його знаєте. Якийсь поріз — ніщо порівняно з тим, що йому загрожує. Я не маю права відмовитися. А ви, значить, маєте право?

Невидимі замовкають і в сум'ятті опускають очі. Ніхто не сміє сказати що-небудь.

— Дамоне, ріж мене, — нарешті мовить Девлін, простягаючи йому свій складаний ніж. — Постарайся не особливо глибоко, ось тут на передпліччі.

Дамон коливається, але потім бере ніж, розкриває його, розжарює лезо на вогні, дає йому остигнути й нарешті ранить товариша. З’являється кілька крапель крові.

Хлопчик вимовляє:

— Я, Дамон Найт, урочисто присягаюся завжди залишатися чесним та ніколи не відмовлятись ні від свого зобов'язання дружити з іншими Невидимими, ні від своїх прагнень та ідеалів, у які зараз вірю.