Коло смерті
- Автор: Тведт Кріс
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-2961-94-2
- Переводчик: Наталья Романовна Иванычук
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Коло смерті». Краткое содержание книги:
«Коло смерті» — твір, написаний в кращих традиціях сучасного скандинавського детективного роману.
Розділ 17
Сюнне, почувши про події минулого дня, лютувала несамовито. Вона лаяла мене на чім світ стоїть, обзивала бовдуром, погрожувала звільнити. Вона мала рацію, тому я зціпив зуби, похнюпив голову й не суперечив. А що не знав більше, як порятувати себе, вирішив натомість рятувати Арона Сьорвіка. Зачинив за собою двері до крихітного кабінетика, загнав у далекий кут власні проблеми, відсторонився від телефонного дзеленчання, хряпання дверей, човгання клієнтів і поринув у вивчення документів.
Нелегкою то було справою відтворити загальну картину. Я перечитав вирок суду першої інстанції, сподіваючись знайти підґрунтя для подальшої роботи, зрозуміти, на які докази опирався суд, але все це не надто допомогло. Присяжні не дають письмового обґрунтування свого рішення, а сам суд подає лише найнеобхідніші для мотивації вироку факти. Так було й у цьому випадку.
Під час одного з моїх нечисленних кавувань з Сюнне в перерві між роботою, я поскаржився їй на свою біду. Вона стенула плечима.
— Не бачу, у чому проблема. Так чи так, тобі треба опрацювати всі матеріали, Мікаелю?
— Звісно, треба перебрати кожний аркуш, надія ж знайди щось таке, чого не помітили інші, дуже мізерна. Двадцять п'ять літ минуло! Яка ж це проблема? Це не проблема, Сюнне. Проблема в тому, що, перш ніж я надумаю мріяти про вдалу знахідку в справі, вже настане моя гірка година. Треба встигнути все впорядкувати, якщо ти розумієш, що я маю на увазі.
— Як розгортатимуться події і коли вони стануться, на це натякаєш?
— Саме так. І цей момент найважчий. Добре було б, якби хтось зі слідчих зробив якесь узагальнення чи окреслив часову шкалу, тобто створив допоміжну документацію, але нічого подібного не знаходжу. Суцільний безлад…
— Я знаю, чого тобі треба, Мікаелю.
— І чого?
— Помічника.
Сюнне розсміялася. Я не поділяв її веселощів, але цілком розумів, про що вона. За ті роки, що Сюнне працювала на мене, саме таку роботу вона часто й виконувала. Мала тепер чого сміятися.
Часи змінилися. Я купив туш і рулон білого паперу, приніс додому. В інтернеті знайшов карту острова Вестьой, старанно скопіював її від руки, а тоді намалював на ній будинки, дороги й основні природні ареали. Готове мальовидло не було, звісно, зразком картографії, але для моїх потреб годилося. Наступного дня я приніс карту в офіс і повісив на стіну над письмовим столом.
Під картою почепив білу смужку глянцевого білого паперу. Посередині провів чорною тушшю товсту лінію, трохи подумав і провів ще одну поперечну з лівого боку. Над поперечною надписав 26 серпня 1984, час — 05.00. То було сірого досвітку за два дні до вбивства Анни. Потім я поділив товсту горизонтальну лінію на чотири дні, позначив час.
Тоді почав заповнювати два аркуші фактами. Спершу зосередився на свідченнях свідків. Обох жертв, Анну і Сірі, позначив кольорами, зеленим і жовтим відповідно. Арона — червоним. Щоразу, виявляючи нові факти, я відмічав фігурантів на карті й часовій шкалі, кожного своїм кольором. Згодом, коли карта була заповнена цятками, сполучив їх лінією. У такий спосіб я зміг унаочнити, як пересувалися в часі та просторі головні дійові особи справи. Я працював від раннього ранку до пізнього вечора, білі аркуші на стіні поволі заповнювалися. Сюнне кілька разі зазирала до мене, дивилася на те, що я роблю, усміхалася і зникала.
Так гарував я кілька днів. Настали вихідні, я почувався утомленим і мов прибитим. Робота стримувала на віддалі думки про власний клопіт, а тут вони раптом вирвалися з загати й навалилися всі на купу. Сам лише помисел про повернення додому був нестерпним. Крізь відчинені двері я чув голос Сюнне, вона розмовляла телефоном, голосно засміялася і замовкла. Я одягнув пальто і, піддавшись несподіваному імпульсові, зазирнув до її кабінету.