Діаболік

Коли Вікарій почав читати молитву, світло сонячних дисків перемістилося, відбившись у тисячах точок на стінах й запаливши кільце священних чаш, і я здивувалася, відчувши, як кімнату наповнило тепло. Я відчувала, як піт струменить під моїм церемоніальним одягом. Я торкнулася його і відчула на собі чийсь пильний погляд.

Я підняла голову й зустрілася очима із Саліваром Домітріаном, який у ту саму мить нахилився до дружини і щось прошепотів їй. Дівайні Домітріан також подивилася на мене. Дівайні й Салівар були яскравим прикладом застосування оманливої молодості. Їм обом було щонайменше років по п’ятдесят, але вони виглядали не старшими Донії. Я знала, що на соціальних форумах Донія час від часу спілкувалась із Саліваром, але винятково з примусу матері. Сайдонія розповідала мені, що Салівар із дружиною славляться своєю розпустою.

Вони обоє посміхнулися мені, нагадуючи в цей момент пару гадюк, що згорнулися, готуючись до стрибка.

Вони спостерігали за мною впродовж усієї служби. Я потайки поглядала на них, вдаючи, що слухаю вікарія. Це було не так уже й легко, враховуючи виснажливу спеку і присутність Діаболіків, уваги яких я воліла б уникнути понад усе і, звичайно, через поведінку навіженого імператорського небожа.

Тайрус Домітріан виправдовував свою репутацію. Під час служби він часто заходився недоречним сміхом і походжав між рядами, розглядаючи Служниць, ніби розмірковуючи, яка з них стане його наступною жертвою. Якби він не був божевільним, його б вважали більшим богохульником, ніж Сенатора фон Імпірінс. У якийсь момент із натовпу виринув третій Діаболік, Хезерд, і схопив Тайруса за руку, на що той закотив очі, а потім вийшов за ним геть із кімнати. Уся громада зробила вигляд, що не помітила виявлення неповаги відносно Спадкоємця — навіть його дядько Імператор.

Після служби Вельмишановне Панство перейшло до приймальної зали, щоб вдихнути наркотичні пари. Служниці ходили поміж натовпу із флакончиками наркотичних інгаляторів для загострення почуттів. Я взяла один із них і зробила вигляд, що глибоко вдихнула. Саме в цей момент Дівайні та Салівар Домітріани наблизилися до мене із лукавими посмішками.

— Люба Сайдоніє Імпірінс, — заговорила Дівайні, оглядаючи мене, — наживо ти виглядаєш зовсім по-іншому!

Як племінниця Імператора Дівайні була Молодшою Спадкоємицею на престол, тож вона із чоловіком займали вищий соціальний щабель, ніж я. Я опустилася перед ними на коліна, і кожен із них простягнув мені руки, щоб я приклала їх до своїх щік.

— Будь ласка, встань з колін, моя люба, — промовила Дівайні з тою самою посмішкою на обличчі. — Учора мій дядько був вельми непривітним.

Я насторожено дивилася на неї, поки зводилася на ноги.

— Це вина мого батька, який засмутив його, Ваше Високопреосвященство. Я не поділяю його дивних схильностей.