Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
- Ой-ой, куди я лечу! - ледве встиг гавкнути пес і... щез.
Його підхопив якийсь зашморг і швиргонув аж на вершечок дуба.
Морквоу йшов позаду і не помітив, де пропав його вірний пес.
- Шукай! - гукнув він. Ніякої відповіді.
- Знов, мабуть, погнався за якимось зайцем. От поганець! Служить у мене вже десять років, і я ніяк не відучу його від цих витівок!
Навкруги було тихо, і він знов покликав:
- Шукай! Шукай!
- Я тут, господарю, тут! - жалібно проскавчав пес. Скавчання долітало згори. Слідчий подивився вгору і високо-високо на дубі побачив Шукая.
- Що ти там робиш? - сердито спитав він.- Знайшов час лазити по деревах!.. Чи ми гратися сюди прийшли? Ану, мерщій злазь! Розбійники не будуть нас чекати. [89] Ми зіб'ємося з правильного сліду, то хто ж тоді відніме у них прекрасну полонянку!
- Господарю, дозвольте вам пояснити...- вищав Шукай, марно намагаючись звільнитися.
- І слухати не хочу! Я і без твоєї брехні розумію, що тобі краще ганятися за білкою на дереві, аніж вистежувати розбійників, але я - справжній слідчий. Я - найзнаменитіший слідчий на всю Європу й Америку і не можу тримати у себе на службі такого пустобреха. Та ти ж не минеш спокійно дерева, обов'язково вилізеш нагору! Що й казати, хороший у мене помічник! Але з мене досить. Я звільняю тебе від служби!
- Господарю, дозвольте ж хоч слово сказати!
- Бреши собі скільки хочеш, та я не буду слухати. У мене є важливіші справи. Я не відступлю від свого обов'язку! Прощай, собако! Бажаю тобі знайти веселішу роботу і добрішого господаря. А собі я побажаю знайти серйознішого помічника. Вчора в парку я вже накинув оком на пса, Гавкуном зветься. І він мені сподобався. Такий чесний, скромний і поважний пес!.. От його ніколи не потягне ганяти за білками по гілляках дерев. Тож прощай, невірний собацюго!
Від цих образ бідолашний Шукай залився гіркими сльозами:
- Господарю, будьте обережні, бо і з вами станеться те, що зі мною!
- Не сміши мене! Зроду ще не лазив я на дерево. І я не покину своєї справи, не полізу на дуба, як ти...
Тільки сказав містер Морквоу ці пишні слова, і раптом відчув, як його щось душить - аж подих перехопило. А потім бринькнула якась пружина, і він полетів угору, просто крізь гілля... І опинився біля вершечка того самого дуба, де вже був прип'ятий Шукай. І містер Морквоу повис під самісіньким собачим хвостом. Зашморг міцно прикрутив його до стовбура.
- А що, не я казав?..- жалібно вищав пес.
Навіть у такому незручному становищі силкувався бідолашний містер Морквоу зберегти свою звичайну поважність.
- Нічого... Нічогісінько ти мені не сказав! Ти мусив застерегти мене від цієї пастки, а то тільки верзякав казна-що!..
Шукай прикусив собі язика і промовчав. Він добре розумів настрій свого господаря і не хотів дратувати його ще дужче.
- От ми і в пастці...- промовив Морквоу.- Поміркуємо тепер, як із неї вирватися.
- Еге-е, це не так легко зробити,- гукнув знизу тоненький голосочок.
«Та це ж голос прекрасної полонянки розбійників»,- здивовано подумав Морквоу.
Він подивився вниз, сподіваючись побачити там зграю страшних розбійників з ножами в зубах, а між ними - прекрасну принцесу в сльозах. Та побачив веселу компанію дітлахів, що качалися по траві від сміху.
То були Редисочка, Картоплиночка, Квасолинка і Томатик. Вони весело реготали, обнімалися, танцювали під дубом.
А потім стали кружка і разом заспівали:
Танцюй, танцюй, веселись Та на дуба подивись. Пес Шукай і пане слідчий, До чого ви дожились?
- Синьйори! - загрозливо промовив знаменитий слідчий.- Будьте ласкаві, синьйори, пояснити мені, що означають ваші веселощі?
- А ми не синьйори,- відказав Квасолинка.- Ми - розбійники!
- А я - бідолашна полонянка цих розбійників.
- Зараз же спустіть мене додолу, бо інакше я вживу суворих заходів!
- Суворих, абсолютно! - підгавкнув собака і люто крутнув обрубком хвоста.
- Не думаю, щоб ви могли вжити будь-яких заходів, висячи на дубі,- сказала Редисочка.
- А ми постараємося, щоб ви там ще довго висіли! - додав Томатик.
Містер Морквоу, не знаючи, що відповісти, замовк. [91]