Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Дякую, що прийшли, — сказав Бубланськи. — Гадаю, нам саме час спокійно поговорити, щоб спробувати розібратися в цій страшній історії. Єркере, у тебе є якісь новини?
— Лише ті, що я вже розповів телефоном. Залаченко не зрушився ні на міліметр. Він ні в чому не винний і нічим не може допомогти. От тільки…
— Що?
— Соню, ти мала рацію. Він один з наймерзенніших людей, яких мені тільки доводилося зустрічати. Звучить, звичайно, безглуздо. Поліцейський не повинен так висловлюватися, але в цій його здатності все прораховувати криється щось зловісне.
— Гаразд, — кашлянув Бубланськи. — Що нам відомо? Соню?
Вона всміхнулася.
— Цей раунд залишився за приватними детективами. Я не змогла виявити Залаченка в жодному з офіційних регістрів, тоді як Карл Аксель Бодін народився сорок другого року в Уддевалле. Його батьками були Маріанн та Георг Бодін. Вони реально існували, але сорок шостого року загинули в катастрофі. Карті Аксель Бодін виховувався в дядька, в Норвегії. Отже, про нього немає жодних відомостей аж до сімдесятих років, коли він повернувся додому, до Швеції. Історію Мікаеля Блумквіста про те, що він збіглий агент ГРУ з Росії, перевірити, схоже, не можна, але я схильна вірити, що Блумквіст правий.
— І що це означає?
— Його явно забезпечили фальшивими документами. І тут не могло обійтися без милостивої згоди властей.
— Отже, СЕПО?
— Блумквіст стверджує, що так. Але як саме це зробили, я не знаю. Адже необхідно було сфальсифікувати свідоцтво про народження та ряд інших документів і помістити їх в офіційні шведські регістри. Я не беруся висловлюватися про легальність подібних дій. Усе, ймовірно, залежить від того, хто приймав таке рішення. Щоправда, аби зробити це легальним шляхом, їм треба було очевидно вийти на урядовий рівень.
На деякий час у кабінеті Бубланськи запанувала тиша — чотири інспектори обдумували значення почутого.
— Гаразд, — сказав Бубланськи. — Ми — четверо тупих поліцейських. Якщо тут замішані члени уряду, викликати їх на допит я не збираюся.
— Гм, — промовив Курт Свенссон. — Це, мабуть, могло б призвести до конституційної кризи. У США можна викликати членів уряду на допит до звичайного суду, але в Швеції необхідно діяти через конституційний комітет.
— Зате в нас є потенційна можливість поговорити з главою уряду, — зауважив Єркер Хольмберґ.
— З главою? — перепитав Бубланськи.
— З Турбйорном Фельдіном. Тоді прем’єр-міністром був він.
— Чудово. Ми увірвемося до нього, де б він зараз не жив, і запитаємо колишнього прем’єр-міністра, чи не сфальсифікував він документи для збіглого російського шпигуна. Якось не віриться.
— Фельдін живе в Осі, муніципалітет Хернесанд. Я родом з тих місць. Мій батько — член Партії центру і добре знає Фельдіна. Сам я кілька разів з ним зустрічався — і в дитинстві, і вже будучи дорослим. Він цілком нормальна людина.
Три інспектори поглянули на Єркера Хольмберґа з подивом.
— Виходить, ти знайомий з Фельдіном, — із сумнівом у голосі сказав Бубланськи.
Хольмберґ кивнув. Бубланськи випнув губи.
— Чесно кажучи… — вів далі Хольмберґ. — Якби нам удалося чого-небудь добитися від колишнього прем’єр-міністра, це б вирішило частину проблем і ми б знали, на якому світі знаходимося. Я можу з’їздити до нього і поговорити. Не скаже — так не скаже. А якщо він піде нам назустріч, ми, можливо, зекономимо час.
Бубланськи обміркував цю пропозицію, потім похитав головою. Краєм ока він бачив, що Соня Мудіґ і Курт Свенссон обоє задумливо закивали.
— Хольмберґу… спасибі за пропозицію, але, думаю, з цією ідеєю нам слід почекати. Повернімося до початку. Соню!
— За відомостями Блумквіста, Залаченко приїхав сюди в сімдесят шостому році. Наскільки я розумію, отримати таку інформацію Блумквіст міг тільки від однієї людини.
— Гуннара Бйорка, — сказав Курт Свенссон.
— Що нам розповів Бйорк? — запитав Єркер Хольмберґ.
— Мало що. Він посилається на секретність і каже, що не має права будь-що обговорювати без згоди свого начальства.
— А хто його начальники?
— Про це він говорити відмовляється.
— І що з ним тепер буде?
— Я затримав його за порушення закону про боротьбу з проституцією. Завдяки Даґу Свенссону у нас є чудові документи. Екстрьом відверто розсердився, але, оскільки я склав офіційну заяву, у нього можуть виникнути проблеми, якщо він закриє попереднє слідство, — сказав Курт Свенссон.