Все правильно

Глава 5

Ліза

2016р

Розпрощавшись з мокрою, але напрочуд веселою Катею, Ліза вирішила трохи пройтись пішки містом. Додому вона не поспішала. І не тому, що там ніхто її не чекав, а тому, що в неї було дивне відчуття, наче сьогодні місто розмовляє з нею. Вабить кудись, щось намагається показати, до чогось підготувати.

Дощ майже вщух, і лиш де-не-де краплі ляпали під деревами. Київ святково сяяв вогнями – ліхтарі, фари машин, вивіски, реклама все це мигтіло, переливалось і відображалось від численних мокрих поверхонь. Дороги перетворились на сяючі ріки, а сірі стіни будинків на виблискуючі коштовності. Присівши на одну з вуличних лав, Ліза вдихнула мокре повітря і замріяно-закохано озирнулась. Вона любила це стародавнє і одночасно сучасне місто. Як же вона любила такі його перетворення! З ділового в святкове, з похмуро-зимового в дзвінко-зелене.. Любила їх спостерігати та показувати іншим.

Дуже давно вона з подивом зрозуміла одну річ- не всі люди бачать світ так, як вона. Якось, курсі на другому чи на третьому, вона в кімнаті студентського гуртожитку розглядала надруковані фотографії (їздили з Катею в гості до одногрупниці), і її подруга, беручи кілька фотознімків, з подивом зазначила.

- Слухай, в мене відчуття, що ми з тобою в різних місцях були.

- Чому?

- Тому, що на фотографії в тебе сяюча вода, зелена трава, Ірка на фоні гарненьких будиночків та гарного тільки пофарбованого паркану. Коротше, краса і «лєпота». Дивлячись на ці фото, в мене знову виникає бажання поїхати в те забуте богом село і прогулятись там ще раз! Але ж я пам’ятаю, що там було все не так гарно! Все було дуже сумно і бідно, та взагалі жах! Там же була незліченна кількість обідраних будинків, з якимись завалами хламу посеред подвір’я (де ти цю охайну гарнюню знайшла, хоч вбий, не розумію, він мабуть один такий на все село був!), паркани, що покосились і фарби не бачили мабуть останні пару десятиліть (і якби я особисто з тобою не здавала плівку на прояв і друк, а не фотокорекцію то заприсяглась би, що ти паркан спеціально підмалювала!), купа сміття на виїзді з села, якісь бомжі неподалік, покинуте авто без коліс… Та я досі здригаюсь від тієї поїздки! А в нас такі фото вийшли, ніби ми були на відпочинку ледве не в Буковелі!