Основи загальної психології. Том I
- Автор: Полозенко О. В., Яшник С. В.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Основи загальної психології. Том I». Краткое содержание книги:
Навчальний посібник розраховано насамперед на студентів і викладачів психології.
Методи діагностування відчуттів
Мета дослідження: встановлення відмінності відчуттів від сприймання при тактильному розпізнаванні предметів.
Матеріали та обладнання: набір дрібних предметів для тактильного розпізнавання (ключ, вата, кнопка тощо), пов’язка для очей, секундомір.
Процедура дослідження
Дослідження тактильних відчуттів складається з двох серій і проводиться індивідуально.
Завдання першої серії: встановлення особливості тактильних відчуттів (за словесним описом досліджуваного), викликаних предметами з набору під час почергового доторкання їх до нерухомої долоні.
Перед першою серією досліджуваному зав’язують очі й дають відповідну інструкцію.
Інструкція досліджуваному в першій серії: «Поверніть руку долонею догори. На долоні під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Нічого не торкаючи рукою, дайте словесний звіт тих відчуттів, які будуть виникати. Усе, що будете відчувати, говоріть уголос».
Експериментатор послідовно надає предмети для тактильного розпізнавання їх досліджуваним. Час пред’явлення кожного з них — 10 с. Після цього предмет забирають з руки, а в протоколі робиться запис словесного звіту досліджуваного.
Завдання другої серії: встановлення особливості тактильних відчуттів за словесним описом досліджуваного, коли предмети почергово кладуться на його долоню і дозволяється обстеження їх цією ж рукою. Друга серія досліджень проводиться через дві-чотири хвилини після першої. У другій серії, як і в першій, досліджуваному зав’язують очі і перед тим, як показати предмети набору, дають інструкцію.
Інструкція досліджуваному в другій серії: «Покладіть руку долонею догори. Під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Вам дозволяється здійснювати рухи рукою. Дайте словесний звіт тих відчуттів, які будуть виникати при цих впливах і рухах долоні руки».
У другій серії експериментатор пред’являє ті ж предмети із набору, зберігаючи послідовність та тривалість тактильного розпізнавання (10 с) і записуючи словесний звіт досліджуваного у протокол.
Протокол дослідження обох серій експерименту доцільно розмістити на одному загальному бланку.
Після виконання обох серій досліджуваний робить самозвіт про те, як він орієнтувався у впливах на долоню руки, коли було легше розпізнавати предмети і коли складніше.
Обробка та аналіз результатів
Мета обробки результатів — визначення кількості відчуттів, що дозволили адекватно розпізнати предмет. Кількість названих відчуттів у першій та в другій серіях буде вважатися показниками розпізнавання: П1 і П2.
Аналізуючи результати, доцільно порівнювати величини показників тактильного розпізнавання в першій та у другій серіях і звертати увагу на те, що розпізнавання впливів, котрі ідуть від предметів, якісно відрізняється. Як правило, в першій серії досліджувані роблять звіт про окремі властивості предмета, за якими намагаються його визначити і назвати. У другій серії, коли є можливість обстежувати рукою, діє тактильне сприймання, тому більшість досліджуваних спочатку визначають предмет, називають його (наприклад, ключ), а потім роблять словесний опис властивостей цього предмета.
Тактильні відчуття в контактному орієнтуванні дуже важливі, бо вони дозволяють людині виживати і навіть навчатися, коли немає слуху й зору, розширюють пізнавальні можливості індивіда, який звик покладатися на свій зір. Дослід із закритими чи зав’язаними очима можуть використовувати зрячі як спосіб відпочинку після тривалого читання або перегляду фільмів. Свідоме застосування цього способу допоможе переключити увагу і в разі напруженого емоційного стану в ситуаціях майбутнього екзамену, очікування оцінки тощо.
Мета дослідження: визначення величини абсолютного нижнього порогу зорового відчуття й оцінка гостроти зору.
Матеріали та обладнання: вимірювальна рулетка і 5 стандартних плакатів із зображенням кілець Ландольдта (діаметр кільця 7,5 мм, товщина лінії 1,5 мм, розрив кільця 1,5 мм; важливо, щоб розриви кілець на плакатах були спрямовані в протилежні боки).
Процедура дослідження
Робоча група складається з експериментатора, досліджуваного і протоколіста. Приміщення, у якому проводиться дослідження, повинне бути добре освітленим; довжина приміщення — не менше 6,5 м.
У процесі експерименту досліджуваний, який стоїть спиною до плаката на відстані 6 м, за командою експериментатора повертається і наближається до нього, поки не побачить розриву в кільці. Експериментатор і протоколіст за допомогою рулетки визначають відстань від плаката до досліджуваного, з якої він правильно встановлює місце розриву кілець, і в протоколі записується результат — довжина в сантиметрах. Дослідження проводиться тричі, кожного разу з новим плакатом.
Інструкція досліджуваному: «За Вашими плечима на відстані 6 м встановлено плакат із зображенням кільця з розривом. За моєю командою поверніться до нього і поступово наближайтеся. Коли побачите розрив, зупиніться».
У протоколі дослідження фіксуються самопочуття досліджуваного, а також результати трьох спроб. Якщо результат варіює в межах, більших за метр, то необхідно зробити ще одну спробу.
Обробка та аналіз результатів
Показником нижнього абсолютного порога зорового відчуття є середній результат трьох серій:
де Р1, Р2, Р3 — величини відстаней, з яких досліджуваний правильно визначав характер розривів у кільці відповідної серії.
Чим більша відстань, з якої досліджуваний побачив напрямок розриву, тим нижчий і, отже, кращий абсолютний поріг зорової чутливості та, відповідно, вища зорова чутливість.
Оцінка гостроти зору робиться за допомогою таблиці.
Якщо розрив визначено досліджуваним з відстані 5 м, то кут розрізнення дорівнює одному градусу, а зір перебуває в діапазоні середніх показників.
Якщо гострота зору має показники 1, 2, 3 бали, то це свідчить про ослаблення зору. У цьому разі, окрім звернення до офтальмолога, важливо, щоб досліджуваний проаналізував стан власного здоров’я і звернув увагу на режим праці та відпочинку, на чергування фізичної і розумової праці.
Мета дослідження: визначення величини й оцінка нижнього порогу розрізнення м’язово-суглобових відчуттів.
Матеріали та обладнання: набір пластин неоднакової ваги в грамах, аркуші паперу розміром 5*5 см і пов’язка для очей.
Процедура дослідження
Дослідження проводиться в групі, яка складається з трьох осіб: експериментатор, досліджуваний, протоколіст. У кімнаті для лабораторних занять одночасно можуть проводити свої дослідження кілька груп за умови, що кожна розташовується на відстані не менше 2,5 м від інших.
Досліджуваному одягають на очі пов’язку, пропонують витягнути руки вперед, не напружуючи їх, долонями догори. На долонях лежать аркуші паперу, на них потім експериментатор кладе важки вагою 4 і 5 г. Завдання досліджуваного: визначити, в якій руці важчий важок. Потім послідовно додають 1-, 2- і 3-грамові важки, поки досліджуваний не зможе встановити різницю у вазі. Дослід повторюють мінімум тричі. Якщо руки в досліджуваного втомлюються, то йому треба дати відпочити протягом 1,5–3 хвилин після відповідного досліду. В кожному досліді руки, на які кладуть початкові 4- та 5-грамові важки, міняють.