Моя сім'я та інші звірі
- Автор: Даррелл Джеральд
- Язык: украинский
- Переводчик: Людмила Гончар
- Жанр: Природа и животные
Электронная книга - «Моя сім'я та інші звірі». Краткое содержание книги:
Друга ластівка теж мала клопіт зі своїм чоловіком, щоправда, іншого гатунку. Цей був аж надміру старанний і дбайливий. Докладав неймовірних зусиль, щоб забезпечити майбутніх нащадків підстилкою екстракласу. Але, на жаль, йому бракувало математичних здібностей, і він ніяк не міг запам’ятати розмірів власного гнізда. Звичайно він прилітав додому з радісним, хоча трохи приглушеним щебетанням, тягнучи куряче або індиче перо завбільшки з нього самого, таке грубезне, що годі було зігнути його. Дружині доводилось терпляче переконувати недотепу,— мовляв, це перо не можна примостити в гнізді, як не старайся, як не крутись. Прикро розчарований, він кидав перо додолу, і воно поволі опускалося на чимраз більшу купу мотлоху під гніздом. Оговтавшись після невдачі, турботливий чоловік знову відлітав на пошуки придатніших матеріалів. Незабаром повертався з важелезним жмутом вовни, затверділим від землі та гною,— його неможливо було навіть піднести до гнізда.
Коли нарешті було впорядковано ластів’ячі оселі, рябі яєчка відкладено й висиджено, вдача обох батьків відчутно змінилась. Той, що раніше постачав стільки зайвого, непотрібного, полював тепер безжурно на схилах пагорба і прилітав додому, недбало затиснувши в дзьобі якусь комашину — невеличку, м’яку, ідеальний харч для його пухнастого тремтливого виводка.
Другий же батько зовсім утратив спокій, очевидячки, холонучи від страху, що його пташенята можуть померти з голоду. Він вибивався з останніх сил, щоб прогодувати малечу, і все таки приносив їм негодящий корм: здоровенних жуків з колючими ногами і жорсткими надкрилами, товстелезних сухих бабок, аж ніяк не їстівних. Він вертівся коло краю гнізда і робив героїчні, проте марні спроби запхати ці гігантські дарунки в роззявлені ротики малих ластів’ят. Страшно уявити, чим би все те скінчилося, якби йому вдалось убгати їм в горло хоча б одну спійману почвару. На щастя, це йому ніколи не вдавалося, змучений батько кидав комаху на землю і знову квапився шукати поживу. Я був йому вдячний, оскільки до моєї колекції додалося три нових види метеликів, шість бабок та двійко мурашиних левів.
Поведінка ластівок-матерів по народженні ластів’ят майже не змінилась. Хіба що літати вони стали швидше, стрімкіше: Я був заінтригований, коли вперше побачив чистку пташиного гнізда. Досі я часто дивувався, тримаючи в руках пташеня: чому воно кумедно задирає до неба хвостик і тріпоче ним у разі потреби. Виявляється, екскременти ластів’ят — це кульки, вкриті драглистим слизом. В гнізді пташа стає на голову, смикає хвостиком, ніби виконуючи хвацьку румбу, і лишає на ободі гнізда свій маленький слід. Прилітає мати і, нагодувавши пташенят, обережно підбирає кульку дзьобом і відносить її деінде в оливкові гаї. Це було чудове видовище. Я захоплено спостерігав цілу виставу,— від посмикування хвостиком (мене це завжди смішило) і до польоту ластівки над лісом, де вона скидала свою крихітну чорно-білу бомбочку.
Знаючи про звичку ластівки-чоловіка збирати для ластів’ят чудернацьких, непідхожих комах, я двічі на день оглядав моріг під гніздом. Ану ж пощастить поповнити мою колекцію рідкісним експонатом! І от якось уранці я натрапив там на дивовижного жука. Незбагненно, як ця малахольна ластівка спромоглася зловити й дотягнути додому таке одоробло, а проте жук повзав собі, живий та здоровий.
Цей величезний, незграбний синьо-чорний екземпляр мав роздуту круглу голову, довгі членисті вусики, цибулиноподібний тулуб. Мене здивували його надкрила: схоже на те, що він оддавав їх до пральні і вони збіглись після прання. Ці недомірки було явно призначено для наполовину меншого жука. Я жартома подумав: цей незграба, певне, вранці не знайшов чистої пари над крил і позичив їх у молодшого брата. Шкода, що цю привабливу ідею навряд чи вважатимуть за наукову. Скоріше б приїхав Теодор і визначив вид цього створіння.
Тепер, коли настали теплі весняні дні, Теодор бував у нас щочетверга. Він приїжджав на бричці у своєму елегантному костюмі, крохмальному комірнику і фетровому капелюсі, що дивно контрастували з його сачками, рюкзаком і коробками, повними пробірок. Ми уважно вивчали нові зразки моєї колекції, класифікували їх, а після чаю вирушали на пошуки комах або організовували екскурсії до сусідніх ставів та рівчаків, де збирали дрібну фауну для Теодорової колекції. Він легко визначив вид мого химерного жука з такими чудернацькими надкрилами.