Фантастика Всесвіту. Випуск 3
- Автор: Вежинов Павел
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 3». Краткое содержание книги:
— Звичайно, я мав би познайомити вас, але ви така вродлива, що я забув це зробити, — вибачився я.
— То ви стверджуєте, що тут дійсно була та туманність? — запитала дівчина.
— А що ж іще, — ствердив я, — у мене з нею була серйозна розмова. До речі, бачите, секундна стрілка електричного годинника на стіні біжить у зворотному напрямку? Це, напевно, також її робота.
— А кольори у вашому телевізорі теж, звичайно, вона поплутала? — скрикнула обурено дівчина.
— Цього вона зробити не могла, — заперечив я. — У мене чорно-білий телевізор.
— Ах, так! — вигукнула дівчина і, підбігши до телевізора, увімкнула його. — А це що?
На екрані зеленуваті ковбої під малиновими деревами збивали пострілами один з одного блакитні капелюхи.
— Цього я не розумію, — здивувався я.
— Ви все дуже добре розумієте, — залементувала вона, схлипуючи, — але ви смієтеся з мене! Що ж, я піду!
— Ви не зробите цього, — затримав я її. — Адже Баст-Зейдель просив, щоб я допоміг вам. Правда, я не знаю, як, — мабуть, через те, що мені хочеться обійняти і поцілувати вас.
— Так зробіть це, — сказала дівчина, — якщо вам не заважає те, що я — подруга директора електростанції і у вільний час складаю нісенітні віршики.
Я обняв її і, поцілувавши, запитав:
— Тепер краще?
— Трохи, — відповіла дівчина. — А звати мене Констанца.
— Це значить «постійна», — зауважив я, — а тому я зараз замкну двері, відключу дзвінок і увіпхну телефон у холодильник. Згода?
— Хіба я можу перечити, — зітхнула Констанца. — Адже я хочу одужати.
Наступного ранку Констанца приготувала сніданок і пішла на роботу, а я надрукував дві строфи пісні. Раптом хтось щосили загрюкав у двері. Я відчинив і побачив директора електростанції.
— Цього я від вас ніяк не сподівався! — загорлав він і, вскочивши до кімнати, упав у крісло для відвідувачів. — Ніяк!
— Наскільки я розумію, мова йде про вашу подругу? — запитав я ввічливо. — Чи не бажаєте випити?
— Подругу? — вигукнув він, відсапуючись, — Ви її знаєте? Звичайно, мова не про неї, а про п’ятсот тисяч кіловаті.
— Он як, — сказав я і замовк.
— Мій комп’ютер показує, що ви їх учора витратили, — шаленів директор, — точно — п’ятсот тисяч один ват і дев’ять десятих! Ви хотіли дати мені випити?
— Будь ласка, — сказав я і налив йому коньяку, що його він приніс напередодні, — у мене вчора були ввімкнуті тільки світло, холодильник і телевізор, Може, ваш комп’ютер хибить?
— Він не міг схибити, він ніколи не помиляється, — скрикнув директор і понюхав стакан, — що це за пійло ви мені підсунули?
— Ось це, — сказав я і показав пляшку. — Мій лічильник крутить тільки до дев’яти тисяч дев’яносто дев’яти і знову перемикається на нуль, так що якби я навіть і витратив ваші кіловати, ви не змогли б цього довести. Та і навіщо вони мені?
— А я хіба знаю? — вигукнув він і, затиснувши носа, спорожнив свій стакан. — Так чи так, а кіловат не стало, і тепер мене, щоб покарати, переведуть на рюгенський[5] маяк. Як посувається пісня?
— Посувається, — сказав я.
— Он як! — вигукнув директор. — Ану, покажіть!
Він скочив, витяг з друкарської машинки аркуш і голосно прочитав:
Обличчя його побагровіло і він закричав:
— Але це ж добре! Інстанція — це вороги, так? А далі що за строфа?
Він прочитав:
— Чудово! — вигукнув він. — Такого я від вас навіть не сподівався! Через рік усі забудуть, що я покараний директор, усі знатимуть мене як директора, який наказав написати цю пісню, і я стану директором атомної електростанції!
Він відрахував на підлокітник крісла десять купюр по сто марок і сказав:
— Все. Два роки світло і газ безкоштовно я влаштую, а от ангорської кішки у мене саме немає. Між іншим, як на вашій канапі опинився цей чорний шовковий шарф?
— Мабуть його забула ваша подруга, вона була тут учора у справах пісні, — відповів я.
— Ах, так, — сказав директор. — Знаєте що, а візьміть замість ангорської кішки мою подругу. Мені все одно треба позбутися її, вона вчора подзвонила мені додому і до апарата, звичайно, підійшла дружина.
5
Рюген — острів у Балтійському морі.