Таврований
- Автор: Ремени Ник
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Таврований». Краткое содержание книги:
Однак у 1937 році в числі інших військових (у першу чергу Блюхера) потрапив під жорна сталінських репресій, два роки просидів у Хабаровській в'язниці. Тільки стійкість, неймовірна мужність дозволили йому вийти з неї живим.
У роки війни очолив найуспішніше партизанське з'єднання, довів, що він не ворог народу. Однак все одно загинув від рук НКВД.
Потім його призначили наркомом внутрішніх справ Української Радянської Республіки. У 1921–1924 роках Ворошилов командував Північно-Кавказьким військовим округом. У 1925 став заступником М. В. Фрунзе, а після його смерті Климента Єфремовича призначили наркомом з військових і морських справ і головою РВС СРСР. У статті «Сталін і Червона Армія» Ворошилов поклав початок легенді про Сталіна, як про головного полководця Громадянської війни.
Ось цей Ворошилов зайшов у кабінет до Йосипа Віссаріоновича. В руці він тримав папку для доповідей з матеріалами, які стосувалися конфлікту біля озера Хасан.
Сталін тепло привітався з Климентом Єфремовичем, запросив сідати. А сам неквапливо відмірював кроки по кабінету. В темно-зеленому костюмі і хромових чоботях. Набивав трубку, час від часу погладжуючи свої чорні пишні вуса.
— Що там по озеру Хасан? — Нарешті, спитав з грузинським акцентом.
— Назріває конфлікт, товариш Сталін.
— Я б попросив: детальніше.
— Озеро Хасан розташоване в гірській частині Приморського краю. На захід його знаходяться сопки Заозерна і Безіменна. Їх висоти порівняно невеликі, але з їх вершин прекрасно проглядається довколишня місцевість. Ми вважаємо сопки Заозерна і Безіменна своїми. Японці почали оспорювати ці висоти.
Йосип Віссаріонович зупинився. Постояв у роздумі.
— Чого вони хочуть?
— Вони вважають, що на сопці Заозерній наші прикордонники на кілька метрів заглибилися на їх територію. Хочуть, щоб ми повернулися на колишні позиції.
— Вони сильно багато хочуть, але нічого не отримають.
— Вони зовсім знахабніли, постійно порушують наш кордон. Влаштовують провокації, — додав Ворошилов.
Сталін обійшов стіл, сів на стілець навпроти наркома.
— Провчити японців треба. Щоб зрозуміли, з ким мають справу, — сказав. — Але щоб цей локальний конфлікт не переріс у повномасштабну війну.
— Наша доблесна армія готова провести військові дії в найкоротші терміни і з мінімальними втратами, — запевнив Йосипа Віссаріоновича нарком.
— Дивись, Клим, справа серйозна. Не схиб.
— Постараємося.
— Я б зайнявся конфліктом персонально…
Командування розташованого на сопках загону тричі запитувало штаб Далекосхідного округу дати дозвіл на заняття висоти Заозерної, щоб створити на ній свої спостережні позиції. Такий дозвіл воно отримало. Обладнало на сопці окоп з дротяними загородженнями, висунувши його на кілька метрів на суміжну сторону.
Японці тут же виявили порушення. Вони передали в наркомат закордонних справ СРСР ноту свого уряду з вимогами «покинути захоплену маньчжурську землю» і відновити на Заозерній «кордон, що існував там до появи окопів».
У відповідь радянський представник заявив, що «жоден радянський прикордонник і на вершок не поступиться на суміжну землю».
… Після розмови зі Сталіним Ворошилов повернувся у свій кабінет. Зв'язався зі штабом Окремого Червонопрапорного Далекосхідного фронту (ОЧДФ). Взяв трубку командувач фронтом Василь Костянтинович Блюхер.
Ворошилов став розпитувати про становище на озері Хасан.
Василь Костянтинович відповідати не поспішав. Він не бачив ніякого сенсу воювати з японцями. Конфлікт при будь-якому результаті спричинить за собою людські жертви. До того ж, з Москви не видно, що представляє собою Далекий Схід. Це сопки, тайга і болота між ними. Ціле літо дощі. Воювати доведеться в скрутних умовах.
Після деякого коливання виклав свою власну точку зору на конфлікт. Його можна вирішити дипломатичними методами, не втягуючи армію в збройне зіткнення, що призведе до людських втрат.
— Нехай нахабніють?! — Розчервонілося кругле обличчя наркома. Кирпатий червоний ніс придбав вогненний колір.
— Мова йде про декілька метрів кордону. Не зовсім підходящий привід, щоб доводити свою перевагу зброєю, — витягнуте обличчя командувача з високим чолом напружилося. Він думав над кожним словом, щоб спокійно і дохідливо пояснити наркому ситуацію. Заручитися його підтримкою.
— Треба провчити японців. Вони знахабніли. І ми не маємо наміру це терпіти, — прокричав у трубку нарком.
— Послухай, — продовжував своє Блюхер.
Ворошилов кинув слухавку. Вилаявся на його адресу:
— Нам наплювати на твою особливу думку. Нам з Москви видніше, що робити.
Начальником штабу в армії на Далекому Сході служив колишній порученець наркома Григорій Михайлович Штерн. Він іноді доповідав Ворошилову, що командувач фронтом Блюхер на все має свою власну думку, яка не завжди сходиться з думкою наркомату. Зв'язався з Григорієм Михайловичем.