Конституційне право України

відвідувати будь-які державні органи й органи об’єднань громадян, підприємства, установи та організації з питань своєї депутатської діяльності;

невідкладного прийому керівниками та іншими посадовими особами державних органів і органів об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій з питань депутатської діяльності;

брати участь із правом дорадчого голосу в сесіях сільських, селищних, міських, районних у місті, районних і обласних рад;

перевіряти за власною ініціативою (із залученням у разі необхідності представників державних органів і органів об’єднань громадян) відомості про порушення закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

вимагати від відповідних органів і посадових осіб припинення порушень закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

одержувати повну й достовірну інформацію з питань, пов’язаних зі здійсненням депутатських повноважень, від усіх державних органів і органів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій і посадових осіб;

проводити збори виборців округу, зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об’єднаннями громадян;

брати участь у засіданнях об’єднань народних депутатів, виборців, органів громадського самоврядування, зборах трудових колективів, громадян за місцем проживання, військовослужбовців у військових частинах.

Народні депутати мають право об’єднуватися в депутатські клуби, інші депутатські формування.

Важливим правом народного депутата України є депутатське звернення — викладена в письмовій формі пропозиція депутата, звернена до посадових осіб державних органів, керівників підприємств, установ і організацій, виконати певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції. Своє звернення депутат може безпосередньо передати відповідній посадовій особі чи надіслати поштою.

Якщо депутат не задоволений відповіддю на своє звернення та якщо, на його думку, посадова особа ухиляється від вирішення порушеного у зверненні питання, він має право внести депутатський запит.

Обов’язки народного депутата України у виборчому окрузі регулюються статтею 23 Закону України «Про статус народного депутата України». Він зобов’язаний:

підтримувати тісні зв’язки з виборцями, регулярно інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про роботу Верховної Ради та її органів, виконання їх рішень, а також про реалізацію своєї передвиборної програми (платформи);

брати участь у здійсненні контролю за виконанням законів, постанов, інших актів Верховної Ради та її органів;

вивчати громадську думку, потреби й запити населення; у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду та її органи, вносити пропозиції та вживати інших заходів щодо їх урахування й задоволення;

вести регулярний прийом виборців.

Після затвердження Верховною Радою України повноважень депутата він зобов’язаний передати текст своєї передвиборної програми (платформи) місцевим органам влади, на території яких знаходиться його виборчий округ, для опублікування в газеті — органі місцевої ради.

Незважаючи на те що Закон України «Про вибори народних депутатів України», прийнятий 24 вересня 1997 р., встановив, що народні депутати України обираються громадянами України за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою, тобто половина депутатів обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а половина — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва, а Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус народного депутата України»» був прийнятий 25 вересня 1997 р., ним не передбачені обов’язки депутатів, обраних від політичних партій і виборчих блоків.

Право та обов’язок народного депутата — розглядати одержані ним пропозиції, заяви та скарги виборців, уживати заходів щодо їх законного та обґрунтованого вирішення; вивчати причини, що породжують скарги, і вносити відповідні пропозиції до Верховної Ради України та її органів, місцевих рад, інших державних органів і органів об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій.

Народний депутат має право із залученням, у разі необхідності, своїх помічників-консультантів, представників об’єднань громадян, контрольних органів здійснювати контроль за розглядом одержаних пропозицій, заяв і скарг у державних органах та органах об’єднань громадян, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також брати особисту участь у їх розгляді.

25 вересня 1997 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус народного депутата України»», а 10 травня 2000 р. Конституційний Суд України своїм рішенням у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень цього Закону визнав деякі з них неконституційними.

Статус депутата місцевої ради визначається Конституцією України, Законом України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» від 4 лютого 1994 р. (зі змінами й доповненнями, внесеними до нього пізніше законами України). Необхідно підкреслити, що зазначений Закон не приведений у відповідність до Конституції України. Є також суперечності з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.