Конституційне право України

Народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді України та відповідальними перед ним. Вони покликані виражати й захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої (установчої) та контрольної функцій Верховної Ради України.

Виконуючи свої функції та повноваження, народні депутати України керуються Конституцією, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

На підставі частини другої статті 76 Конституції України та пункту 5 статті 3 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. депутатом може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21 року та проживає в Україні протягом останніх 5 років. Частина третя статті 76 Конституції України та пункт 6 статті 3 Закону містять застереження, що депутатом не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена й не знята у встановленому законом порядку.

Стаття 1 зазначеного Закону встановлює, що народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

На виборах народних депутатів України, які відбулися в березні 1998 р., обиралося 450 народних депутатів, із них 225 — в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Основні характеристики статусу народного депутата України:

здійснення депутатських повноважень на постійній основі;

несумісність статусу депутата із зайняттям будь-якої іншої виробничої чи службової посади, за винятком викладацької, наукової та іншої творчої роботи;

непорушність депутатських повноважень;

гарантування державою необхідних умов для здійснення депутатських повноважень;

недоторканність;

рівноправність.

Повноваження народного депутата починаються від дня відкриття першої сесії Верховної Ради України з моменту складення ним присяги (зміст якої викладений у статті 79 Конституції України) і закінчується в день відкриття першої сесії Верховної Ради України наступного скликання.

Відмова скласти присягу на вірність Україні має наслідком втрату депутатського мандата. Проте ні Конституція України, ні закони не регулюють відповідальності народного депутата за порушення складеної ним присяги, особливо в частині зобов’язань «боронити суверенітет і незалежність України».

На підставі Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус народного депутата України»» від 25 вересня 1997 р. повноваження народного депутата України за рішенням Верховної Ради України припиняються достроково:

у зв’язку з особистою заявою народного депутата про складання ним депутатських повноважень;

у разі визнання народного депутата судом недієздатним, безвісно відсутнім;

у разі припинення народним депутатом України громадянства України чи виїзду його на постійне проживання за межі України;

у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

у разі смерті народного депутата.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України за поданням комітету, до компетенції якого входять питання діяльності народних депутатів.

Повноваження народного депутата України можуть припинятися також на підставі рішення суду. Подання до суду мають право подавати Голова Верховної Ради України за власною ініціативою чи ініціативою не менше 25 народних депутатів України у зв’язку з обранням або призначенням народного депутата на посаду, зайняття якої не сумісне з виконанням повноважень народного депутата України, якщо депутат не виконує вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, а також у разі, якщо протягом місяця після визнання повноважень народний депутат не залишив попереднє місце роботи й не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України.

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Статус депутата не сумісний з виконанням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, за винятком викладацької чи наукової роботи та літературної, художньої й мистецької діяльності у вільний від роботи час. Закон встановлює й інші обмеження на позадепутатську діяльність народного депутата України.

Зазначений Закон від 25 вересня 1997 р. вніс зміни й доповнення до Закону України від 17 листопада 1992 р., проте не вніс ясності до його статті 7, яка регулює взаємовідносини народного депутата України з виборцями. Так, частина друга цієї статті встановлює, що «депутат відповідальний перед виборцями свого округу і їм підзвітний», а частина третя — що «депутата, який не виправдав довір’я виборців, може бути відкликано ними на підставах і в порядку, встановлених чинним законодавством». Водночас нова редакція статті 3 Закону від 25 вересня 1997 р. вже не містить положення про те, що повноваження депутата достроково припиняються також відповідно до Закону України «Про відкликання народного депутата України», яке було в редакції статті 3 Закону від 17 листопада 1992 р. Такі положення відсутні й у Конституції України.