Українські казки
- Автор: Украинский народ
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Країна Мрій
- ISBN: 978-617-538-053-6
- Жанр: Народные сказки
Электронная книга - «Українські казки». Краткое содержание книги:
Для дітей молодшого і середнього шкільного віку.
Приходить він із конем додому, завів його у стайню, нагодував і вичистив. А батько приїжджає з ярмарку і бідкається:
— Що ти, Іванку, наробив! Ти позичив у чужого чоловіка гроші, а як їх віддавати?
— Ви не журіться, — каже Іванко. — Я сам маю розрахуватися.
А йому тоді ще не було й семи років.
Устають вони рано, а Іванко каже татові:
— Їдьмо до царя — дочку сватати.
— Що ти надумав! — каже батько. — Хочеш, щоб цар усю нашу сім'ю знищив?
— Ви не журіться. Я маю за це сам відбуватися.
А брати кажуть:
— Як отакий Іванко їде, то чого ж нам не їхати?
І поїхали всі три.
Їдуть вони, їдуть і приїхали до якоїсь хати. Коло хати — стайня. Заводять вони туди коней. Бачать: є овес, сіно — дають коням їсти. Заходять у хату. А в хаті на столах є що їсти, є що й пити. От вони й повечеряли.
— Будемо тут жити, — каже Іванко, — але тут повинен хтось бути.
А недалеко від тої хати стояв залізний міст. Іванко і каже старшому братові:
— Василю, ти йдеш цю ніч вартувати на міст. Але дивися, щоб не заснув, бо тоді ми пропали.
Пішов Василь вартувати, а Іванко трохи полежав, а перед дванадцятою годиною взяв під пахву півня і пішов на міст. Приходить, а брат спить. Ходить Іванко по мості. Коли це закукурікав півень. Подивився Іванко — летить змій на три голови і на три верстви вогнем палить. Долітає змій до моста — кінь під ним спотикається.
— Стій, коню, не спотикайся, на мене і на себе смерті не сподівайся. Понад нас більшої сили нема, — каже змій коневі. — Кажуть, що є на світі Грубий Іванко, але він до семи літ не дійшов, до нас битися не прийшов.
Тут виходить Іванко. Змій і говорить:
— Здоров, Грубий Іванку. За чим прийшов: битися чи миритися?
— Добрий молодець ніколи не йде за тим, щоб миритися, а щоб тільки битися.
Змій каже:
— То підемо битися на Залізний тік.
В'яже змій коня, і йдуть вони на Залізний тік битися. Як замахне змій Іванком — Іванко лиш похилився. Як замахне Іванко змієм — змій на коліна! Як замахне змій Іванком ще раз — Іванко на коліна! А Іванко як кинув змія — змій на плечі впав! Іванко відрубав йому дві голови, а одна ще лишилася. Змій хотів піднятися, та Іванко відрубав йому й третю голову. А тоді повідрізав з усіх трьох голів язики і забрав їх. А одну змієву голову прикотив до брата, який ще спав. А змієвого коня узяв за повід, завів у стайню, а сам пішов спати.
Василь на мості спохватився рано — біля нього голова змія. Він ту голову під пахву і йде до братів.
— Чи ви бачите? Дивіться, що я вбив!
А Іванко підняв голову з подушки й каже:
— То добре, як убив. Лягай спати.
На другий вечір посилає Іванко на міст середущого брата.
— Тільки не спи, — каже, — бо ми пропадемо, як ти заснеш.
Пішов середущий брат вартувати на міст Ходить, ходить, але близько дванадцятої години зморив його сон. Ліг він і заснув. А Іванко півня під пахву, шаблю через плече і йде до мосту. А тут півень закукурікав. Летить змій на шість голів і на шість верств вогнем палить. Аж поруччя мосту почервоніли від того вогню. І тут кінь під змієм спіткнувся. А змій каже:
— Стій, коню, не спотикайся. На мене й на себе смерті не сподівайся. Понад нас більшої сили нема. Кажуть, що є на світі Грубий Іванко, але він ще до семи літ не дійшов і до нас битися не прийшов.
Іванко виходить із-під моста, а змій каже:
— Добрий день, Грубий Іванку!
— Добрий день, нечиста сило, невидюща твар!
— За чим ти, Груби Іванку, прийшов: битися чи миритися?
— Добрий молодець не йде за тим, щоб миритися, а щоб тільки битися.
— То пішли на Залізний тік боротися, — говорить змій.
В'яже змій коня, і йдуть вони боротися.
Як замахне змій Іванком — лиш трошки Іванка похилив. А Іванко як замахне змієм — нахилився змій, але не впав. Змій як замахне Іванком — по кісточки Іванко в землю заліз. А Іванко як замахне змієм — вище колін загнав змія в землю! І стяв йому три голови. Змій як замахне Іванком — по коліна Іванко в землю заліз. А Іванко замахнув змієм останній раз — загнав його в землю до пояса і стяв решту голів.
Вирізав він з усіх змієвих голів язики і забрав їх. Одну голову змія підкотив до сплячого брата, а решту затягнув під міст. Відв'язав Іванко змієвого коня, взяв півня під пахву і пішов собі. А брат і далі спить коло моста. Прив'язав Іванко коня у стайні та й ліг спати.
Розвидніло, прокинувся брат коло моста, а біля нього — змієва голова. Він ту голову взяв під пахву і приніс до братів:
— А дивіться, що я приніс!
— Добре, що не спав, — говорить Іванко.