ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ
- Автор: Самовидець
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ». Краткое содержание книги:
Видання розраховане на істориків, філологів, етнографів, викладачів та студентів вузів, учителів і широке коло читачів.
Редакція історичної та археологічної літератури.
видання підготував Я. І. Дзира
Київ: «Наукова думка», 1971. — 208 с.
И в том року 7 знову по городах много панов пропало, которіе на свої маетности понаездили были, бо знову оныїх посполство 8 позабивало, и козаки, що уступили были з своїх дворов, знову ся понаворочали. А гетман Хмелницкій, ставши под Камянцем Подолским, много шкоди начинили: поза Лвовом 9 и по Волинню попустошивши и наполнивши ясиром орду, повернул до Чигирина и отпустил орду.
И того ж року послал до Волох женити сина своего з дочкою господара волоского Василя воеводи Лупула 10, которій учинити мусіл, боячися оного. И так тоей осени тое сталося веселля, и отдал дочку свою до Чигирина, которое з великим коштом так господара 11 волоского, яко теж и людей зостаючих, куда тое войско з веселем ишло, отправлялося 12, бо не в малой купи їшло, а люде своеволніе.
Того ж року барзо приморки 13 великіе были в Корсуню и по иних городах в тих повітах, также и на Задніпру в Переясловлю 65 и в пригородках его, в Носовці, Прилуці, опроч Ніжина, — много вимерло людей, же пусти зостали дворі.
1 У сп. Козельського і Судіенка: «з Задніпра».
2 У вид. Бодянського: немає «полями».
3 Там же: немає «посполитіе».
4 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і в сп. Козельського: «милости».
5 Там же: «пустились».
6 У сп. Судієнка: «обтягала»; в сп. Козельського: «обтяжила».
7 У сп. Судієнка: «В том году».
8 У сп. Судієнка: «оних їх посполство» ; у сп. Козельського: «їх посполство».
9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «бо за Львовом».
10 У вид. Бодянського: «Лупика»; у сп. Судієнка: «Лупина».
11 Там же: «так от господаря».
12 У сп. Козельського: «отправовалося».
13 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «примерки»; у сп. Козельського: «проморки».
Тоей осени того ж року 1 чуд немалій стался в Конотопі місті у замку, бо по отході жолнірства, албо еще от першого року тоей войни, зостался был урядник Сосновскій з женою, которій міл и пятеро дітей своїх з женою своею спложенних и мешкал в том замку конотопском до сего часу. Як Калиновского знесено на Ботозі, зараз и тут на Задніпрю старост 2 много позабивано, где и того старосту в том же замку конотопском тая своеволя убыла з женою и з дітми, особ четверо, и там же, в том замку конотопском, в колодязь всіх вкидано, которое то забойство сталося о святой Тройци на том тижню, а тот колодязь был глибокій сажней коло десяти, ежели не болше. И так тіе тіла побитих зоставали в том колодязі в воді аж до Воздвиженія Честного Креста. И в той час незнать откуля узялася вода и тот колодязь выполнила и усі тіла тіе наверх вынесла, и як оніе с тоей води побрано, знову вода уступила на свое місце вниз, в колодязь при очах многих людей, а тіе тіла вцілости зоставали. Которіе то тіла жители конотопскіе там же, неподалеку того ж колодязя, викопавши яму, поховали 3.
Того ж часу и року из Сівери 4, тоест из Стародубова, Почепова 5, Мглина, Дрокова жолніров выгнало посполство сами 6 тих городов, много оных погромивши.
1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Того ж року восени»; у сп. Козельського: слова «тоей осени» стосуються попередніх рядків.
2 У сп. Козельського: «старост урядников».
3 Там же: «Которие жителі конотопские, неподалеку того колодязя жиючие, викопавши ямку, поховали вкуга».
4 У сп. Козельського: «Сівера».
5 У вид. Бодянського: «Почепа».
6 Там же: «самих».
РОКУ 1653
Ян Казимір, король полскій, скупил войска коронніе, як уже трава стала, и стал обозом под Камянцем Подолским, о чом гетман Хмелницкій вивідавшися, послал до Криму по орду, с которою и сам хан выйшол. И гетман Хмелницкій, скупивши войско козацкое и посполу з ордами, рушил противко короля, зоставивши часть войска под Черніговом, тоест полк 7 Ніжинскій, Переясловскій, Черніговскій противко войска литовского, которое зоставало обозом под Речицею, придавши козакам килка мурз орди Іванові Золотаренкові, шуринові своему, которій полковником ніжинским зоставал. А сам Хмелницкій гетман з войсками козацкими и ордами потягнул противко короля, которого и застал под Камянцем Подолским; и там маючи з собою утарчку, старался король полскій усіма силами, жебы от Хмелницкого орду оторвати и приязнь їх розорвати, що усе великими подарками и обецанням 8 дани давати, 66 тилко абы отступили от Козаков.