У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона

Іноді ми здійснюємо в сонних мріях те, що мали б зробити вдень, здійснюємо по збоченню в сон, ідучи не тією путею, якою йшли б наяву. Снується та сама історія, тільки з іншим кінцем. Попри всесвіт, де ми живемо уві сні, такий незвичайний, що люди, які засинають на превелику силу, передусім намагаються вийти з нашого світу. Марно пролежавши із заплющеними очима кілька годин, розпачливо борючися з тими самими думками, що обсідають нас, коли очі наші розплющені, вони набираються отухи, як помічають, що остання хвилина була багата на розумування, суперечне з правилами логіки і з очевидністю теперішнього моменту; це коротке «потьмарення» означає, що брама відхилена і що вони, може, зараз утечуть від дійсности, прита-ковляться десь більш-менш далеко від неї, і це дасть їм більш-менш «добрий» сон. Але це вже неабиякий поступ — коли ми повертаємося плечима до дійсности і коли досягаємо перших челюстей, де відьми «самонавіювання» варять пекельне вариво вигаданих хвороб чи загострених нервових недуг і чатують на годину, коли напади, наснажені під час непритомного сну, зірвуться з такою силою, що сон урветься.