Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”
- ISBN: 978-966-8533-71-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар». Краткое содержание книги:
[Частину другу статті 21 виключено згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]
Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першою статті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156, 173, 176, 177, 178 -180 цього Кодексу, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.
[У частину третю статті 21 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]
[У статтю 21 внесено зміни та доповнення згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 316-ХІ від 29.05.85 p., № 1117-ХІ від 16.10.85 р., № 2444-ХІ від 27.06.86 p., № 4134-ХІ від 12.06.87 p., № 4135-ХІ від 12.06.87 p., № 7542-ХІ від 19.05.89 p.; Законами України № 3890-ХІІ від 28.01.94p., № 244/94-ВР від 15.11.94 p.]
1. Положення коментованої статті відображують принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом’якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
2. Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов’язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності. Перша з них, репресивно-каральна (або «штрафна»), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави Щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення. Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов’язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
3. КпАП передбачає можливість звільнення від адміністративної відповідальності на двох рівнях. Перш за все, певні категорії осіб звільнив від цієї відповідальності сам законодавець. Маються на увазі випадки відповідальності за адміністративні правопорушення неповнолітніх та осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. До перших, відповідно до ст. 13 КпАП, за більшість проступків застосовуються не адміністративні стягнення, а заходи впливу виховного характеру. Військовослужбовці, призвані на збори, військовозобов’язані, працівники органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні проступки (за деякими винятками) за дисциплінарними статутами, тобто дисциплінарну відповідальність (ст. 15 КпАП). У другому випадку звільнення від адміністративної відповідальності здійснюється на рівні реалізації правових норм, тобто тут рішення приймається правозастосовником. Таких видів звільнення чинний КпАП передбачає чотири. Передусім, це звільнення від адміністративної відповідальності відповідно до положень коментованої статті, а також ст. 22 - з передачею матеріалів на розгляд громадськості або із оголошенням усного зауваження. Крім того, це звільнення від адміністративної відповідальності неповнолітніх віком від 16-ти до 18-ти років із застосуванням до них заходів виховного впливу, а також передача матеріалів для застосування заходів дисциплінарного впливу до осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, в тих випадках, коли і ті й інші підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Йдеться саме про звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки посадова особа, яка вирішує справу, може і реально застосувати адміністративне стягнення, тобто закон наділяє правом прийняття рішення саме її. До того ж прийняття подібного рішення - це не обов’язок, а право суб’єкта адміністративної юрисдикції.
4. В усіх перерахованих випадках звільнення від адміністративної відповідальності слід розглядати як пом’якшення відповідальності порушника (до неповнолітнього замість адміністративного стягнення застосовується виховний захід, до військовослужбовця - захід дисциплінарного впливу, відповідно до коментованої статті - захід громадського впливу, відповідно до ст. 22 - усне зауваження). У зв’язку з цим відповідна посадова особа має врахувати всі обставини справи, особу порушника тощо (тобто обставини, зазначені в ст. 33 КпАП). Лише в сукупності всі з’ясовані фактори дозволять відповісти на запитання, чи доцільно звільняти порушника від адміністративної відповідальності. Таке рішення має бути прийнято на стадії розгляду справи, коли буде встановлено зазначені обставини.