Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба

За пам’ятку київської школи живопису вважають «Дмитра Солунського» з Дмитрова, що передає монументальний образ заступника воїнства. Ікона відзначається майстерністю композиції, витонченим живописом. Однією з найближчих до пам’яток живопису київської школи вважають новгородську ікону «Устюжське Благовіщеня», до якої в свою чергу тяжіє ікона «Архангел». В останньому творі, що становив частину деісусної композиції, відчувається елліністична традиція пластичного письма. Усі ці твори відносять до XII ст. Про розробку іконографії давньоруського Бориса і Гліба свідчить новгородська копія київського зразка, написана наприкінці XIII ст.

В XI ст. на Русі, передусім у Києві, починає розвиватися новий вид мистецтва — книжкова мініатюра. Ярославом Мудрим при Софійському соборі у Києві була створена князівська книгописна майстерня — скрипторій. Дослідники припускають, що саме тут виготовлена кирилична частина Реймського Євангелія Анни Ярославівни. У Києві дяком Григорієм було написане для родича князя Ізяслава Ярославича «Остромирове Євангеліє», робота над яким тривала від 21 жовтня 1056 р. до 12 травня 1057 р. В мініатюрах авторів Євангелія (крім Матфія), заголовній заставці, в 17 малих та 207 розкішних ініціалах відтворено емалювальний стиль рукописів константинопольського походження. Перегородчасті емалі нагадують і золоті лінії контурів, і червоно-вишневий, зелений і синій колір тла.

Декор розкішних книг константинопольського походження повністю відбився на визначному творі дяка Іоанна — Ізборнику великого князя Святослава 1073 р. Сам текст книги походить з болгарського перекладу грецького оригіналу IX ст., написаного для царя Сімеона. Рукопис Ізборника прикрашений шістьма «вихідними» мініатюрами-фронтисписами, система яких розроблена візантійськими книжниками протягом кількох століть. На одній з мініатюр великий князь київський Святослав зображений разом з родиною (подібно візантійському імператору) перед Ісусом Христом, який в лівій руці держить Євангеліє, а права піднята в двоперстнім благословінні. На груповому портреті сам Святослав і члени його родини наділені індивідуальними рисами. Всі орнаменти в архітектурних рамках, в основі яких мотив з’єднаних кіл з пальметами, за своїм походженням візантійський. Для мініатюр Ізборника характерне поєднання золота з суриком, зображення на нижніх полях знаків зодіака.

Дуже близькі до мініатюр Ізборника за своїм стилем і окремими мотивами орнаменту мініатюри Псалтиря Гертруди. До тексту, написаного наприкінці X ст., додано 5 мініатюр трьох виконавців. Найбільший інтерес становлять портрети Ярополка Ізяславича й Ірини-Кунігунди в сцені «коронації». Цей портрет написаний значно краще групового портрета Святослава з родиною з Ізборника.