Перспективи Української Революції
- Автор: Бандера Степан
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Видавнича фірма «Відродження»
- ISBN: 966-538-059-1
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Перспективи Української Революції». Краткое содержание книги:
Засади взаємовідношення з революційно-визвольними силами інших народів у конкретній дії мусять відповідати генеральним політичним напрямним, які були з'ясовані в інших розділах. У цих взаємовідношеннях можна відмітити три ситуаційні категорії. Перша категорія — це сусідські взаємини між народами, які межують із собою. Справа визвольної протибольше-вицької боротьби сусідніх із собою народів, взаємної підтримки, а принаймні взаємного неутруднювання — повинна стояти під час революції на першому місці, а відсувати на другий плян всі інші, в тому і всі спірні справи між даними народами.
Друга категорія — це взаємовідношення між визвольними силами різних народів під час революційних дій на чужому для них терені. Ці взаємини повинні нормуватися засадами рівноправносте, незалежносте, внутрішньої автономії кожної сторони та щільної їхньої співпраці у розпляновуванні й переведенні спільних протибольшевицьких, визвольних операцій.
Третя категорія — це взаємовідношення між визвольними силами, діючими у власній країні, та аналогічними силами іншого народу, що в наслідок розвитку подій опинилися й діють на цій самій, чужій для них території. Норми таких взаємовідношень є диктовані наступними трьома головними моментами: вимогами спільного визвольного фронту проти спільного ворога; правами господаря даної країни; засадами взаємодопомоги і гостинности в політичному і мілітарно-дійовому відношенні. У питаннях плянування і переведення мілітарно-революційних операцій та у всіх побутових питаннях — стаціонування, заосмотрення, порушування чужосторонніх, союзницьких сил і т. п., перший голос мають визвольні сили даної країни, як її господар. У справах внутрішнього порядку союзницькі сили мають повну автономію і незалежність. Так само вони самі вирішують питання своїх дальших цілей і плянів поза територією дотичної країни а з її господарями узгіднюють тільки те, що до цієї чужої країни стосується: справи свого перебування, дій на місцях, часу і напряму перемаршів і т. п. Чужонаціональні сили приймають участь у визвольних змаганнях даної країни-господаря на засадах добровільности договорів і союзництва.
Відношення до москалів під час визвольної революції має теж відповідати засадам нашої визвольної політики, які вже були загально з'ясовані. Конкретніше треба буде розрізняти і в цьому питанні три основні категорії. Перша — це справа тих мешканців України російської національности, які заслуговують на те, щоб їх трактувати як громадян України, на підставі не тільки самого їхнього замешкання, але й того, коли, як і чому вони прибули в Україну, як ставилися до українського народу й до прав України в минулому та що найважливіше, як вони в даному моменті ставляться до українських визвольних змагань і до української держави. Вимога повної льояльности супроти України і її визвольної боротьби стоїть на першому місці. Тим москалям, які відповідають цим вимогам, треба запевнити і забезпечити повну і всебічну рівноправність у всіх громадянських правах та повну свободу їхнього національного розвитку, відповідно до міжнародніх засад щодо національних меншин. Це саме стосується інших національних груп в Україні. Участь цієї категорії москалів у визвольних змаганнях на засаді добровільности, чи обов'язкової мобілізації, має мати характер індивідуальний за принципом територіяльним, а не в окремих московських формаціях.
Друга категорія — це москалі з-поза України, головно вояки совєтської армії, які не воюють проти українських визвольних сил. Під час необхідного їх перебування на українській території сприяємо творенню з них протибольшевицьких формацій, більших чи менших, які повинні чим скоріше покинути українські землі і перейти на російські терени для активної протикомуністичної боротьби. При цьому треба дбати про забезпечення, щоб вони не виступили до боротьби проти самостійности України.
До третьої категорії зараховуємо всіх москалів активних чи потенційних ворогів української державности. Діючі ворожі сили треба знищувати й унешкідливлювати доступними в даній ситу-акції засобами й методами, згідно з міжнародніми правилами поступування під час війни. Генеральною напрямною є намагатися усунути поза межі України по змозі якнай-більшу кількість ворожо наставлених москалів, щоб не обтяжувати себе втримуванням і забезпечуванням великої маси ворожого елементу як полонених, чи інтернованих в трудних умовинах боротьби.