Джерело

— Ця стаття про нього — ти сам її писав?

— Майже все.

— Ґейле, ти міг би стати блискучим журналістом.

Кампанія дала результати, але доволі несподівані. Масовому читачеві було байдуже. Але в інтелектуальних колах, у світі мистецтва, у фаховому середовищі з Рорка сміялися. Деякі зауваження переповіли Вайнендові: «Рорк? О так, хатній Вайнендів улюбленець», «Модний хлопчик „Знамена“», «Геній жовтої преси», «„Знамено“ зараз продає мистецтво — отримай дві упаковки за ціною однієї», «А хіба ви не знали? Це те, що я завжди думав про Рорка — талант, який пасує газеткам Вайненда».

— Ще побачимо, — зневажливо гмикнув Вайненд і продовжив свій «хрестовий похід».

Він віддавав Роркові кожне замовлення від людей, на яких здатен був натиснути. Починаючи з весни, він привіз Рорку контракти на будівництво яхт-клубу на Гудзоні, адміністративної споруди і двох приватних резиденцій.

— Я даватиму тобі більше, ніж ти подужаєш, — сказав він. — Я допоможу тобі надолужити всі твої змарновані роки.

Одного вечора Остін Геллер сказав Роркові:

— Можливо, це трішки безцеремонно, та як на мене, Говарде, ти потребуєш поради. Так, звісно, я про цей абсурдний галас навколо твого імені, що його здійняв містер Ґейл Вайненд. Ви з ним стали нерозлучними друзями, що не вкладається в жодні раціональні рамки. Зрештою, люди поділяються на різні класи — ні, я не говорю мовою Тухі, — але існують певні межі між людьми, що їх не можна переступати.

— Так, існують. Але ніхто ніколи не визначив, де саме вони повинні проходити.

— Добре, з ким ти приятелюєш — це твоя власна справа. Але є дещо, чому конче необхідно покласти край — і ти хоч раз до мене дослухайся.

— Я слухаю.

— Звісно, це чудово, всі ці замовлення, що тебе ними завалили. Я впевнений, що Вайненд отримає винагороду і підніметься вище на кілька кіл пекла, в якому він, безперечно, опиниться. Але він повинен зупинити рекламний потік, що його спрямував на тебе в «Знамені». Ти мусиш зупинити його. Невже ти не розумієш, що підтримки цієї газети досить, щоб дискредитувати будь-кого? — Рорк промовчав. — Це шкодить тобі у професійному сенсі.

— Я знаю.

— Ти примусиш його зупинитися?

— Ні.

— Але чому, заради всього святого?

— Остіне, я пообіцяв тебе вислухати. Але не казав, що говоритиму про нього.