Той, хто вбиває

— Вона була п’яна чи під дією наркотиків?

— Нічого такого я не помітив.

— А потім? Що було потім?

— Ми це зробили.

— Що маєте на увазі? У вас був секс?

— А що іще я мав би мати на увазі?

— Можете уточнити? Який саме секс?

— Добрий секс.

— Як саме все відбувалося?

— Наскільки детально вам описати? Ми трахалися. Вона сягнула оргазму. І я сягнув оргазму.

— Користувалися якимись предметами? Фалоімітатором? Масажним вібратором? Іще чимось?

— Ні.

— Був це грубий секс? Ви її били? Душили?

— Нічого такого й близько.

— То це був звичайний... як там його називають... ванільний секс? Місіонерська поза?

Юсеф знав, навіщо вона випитує. Подібну ситуацію ми проходили з ним багато разів, і все ж я бачив, що він ось-ось піддасться на провокацію.

Я помітив перші ознаки, помітив, як він зціпив жовна. То був не конфуз, а роздратування.

— Вона була нестримна в своєму шаленстві, — нарешті сказав він.

— Наскільки нестримна?

— Хотіла, щоб я запхав у неї руку.

— У вагіну?

Юсеф мовчки кивнув.

— Лише туди?

— Ззаду — теж. В анус, як би ви це назвали.

— Усю руку? Справді?

— Кілька пальців принаймні.

Ґабріеллє Соммер замислено дивилася на Юсефа, ніби обдумувала його щойно сказані слова, зважувала кожне, чи є в них хоч дрібка правди, і не знаходила.

— Чому ви не розповіли цього на допиті в поліції?

— Розповів.

Прокурор похитала головою, взяла зі столу кілька аркушів.

— Ні, на першому допиті ви заперечували будь-які інтимні стосунки з Барбарою. І лише після того, як у її помешканні знайшли вашу сперму, ви визнали, що займалися сексом, але, згідно з записами, це був звичний секс. Жодного слова про її несамовитість, про яку ви тільки-но згадали.

— Я не вважав за потрібне вдаватися в деталі.

— Вас звинувачують в убивстві, а ви не вважали за потрібне вдаватися в деталі? Ви надто сором’язливий?

Юсеф не відповів.

Ґабріеллє ледь нахилилася, на півтону підвищила голос.

— Факт у тому... що оте ваше твердження, нібито вона жадала грубого проникнення в отвори тіла, з’явилося щойно після того, як стали відомими результати судово-медичної експертизи. Хіба ні?

— Не знаю. Я не маю доступу до документів, як ви.

— Ні, ви не маєте, — сказала Ґабріеллє Соммер. — Зате має ваш адвокат. Думаю, адвокат Бренне вже б давно втрутився, якби це було не так.

Вона глянула на мене. Я мовчав, і прокурор знову обернулася до Юсефа.

— З’ясуймо ще раз, чи я добре все зрозуміла, — неспішно повела вона далі. — Ви їдете до Барбари Бломберґ. Вона раптом каже, що хоче з вами переспати. Це перший інтим між вами, але вона відразу просить проникнути рукою у її тілесні отвори, та ще й так грубо, що на слизовій оболонці залишаються розриви й гематоми? Це, щиро кажучи, викликає в мене великі сумніви. А що каже ваш досвід? Чи нормальною є така поведінка жінки, яка вперше кохається з чоловіком?

Шия Юсефа поволі почала наливатися багрянцем. Він застиглим поглядом уп’явся у Ґабріеллє Соммер.

— Не знаю, який секс полюбляєте ви, пані прокурор, — почав він, — але я собі думаю, що...

Я зірвався на ноги.

— Перепрошую, — сказав я, виходячи на середину зали, куди не повинна ступати нога адвоката, а тим паче, під час допиту супротивної сторони.

Ґабріеллє Соммер витріщилася на мене з розтуленим ротом. Вона так очманіла від мого нахабства, що не могла й слова з себе видобути.

— Що ви собі дозволяєте, Бренне? — зі щирим здивуванням запитав суддя Сандерстьоль.

— Даруйте, ваша честь! Я побачив, що мій клієнт не має води. Хотів лише подати йому склянку, — виправдовувався я.

— Дурниці! — зашипіла Ґабріеллє. — Перед підозрюваним стоїть повна карафка. Адвокат Бренне намагається...

— Нема там води, — заперечив я, піднімаючи порожню карафку. — Давати свідчення у справі про вбивство, коли тебе в ньому звинувачують, дуже нелегко. Як на мене, це найменше, чого можна вимагати в подібній ситуації, — склянку води.

Я простягнув Юсефові склянку. Він узяв її, і тієї миті наші погляди на секунду зустрілися.

— Надалі не полишайте свого місця, пане адвокате, — саркастично кинув Сандерстьоль.

— Так, ваша честь. Даруйте, — вибачився я знову своїм найулесливішим голосом.

— Що ви хотіли сказати, пане Мардал? — запитала Ґабріеллє Соммер, ще я й сісти не встиг.

— Не бачу ніяких підстав спекулювати на темі, що воно таке — звичне й незвичне поводження у ліжку, — відповів Юсеф. — Усе, що я можу, це пояснити, що ж фактично відбулося між мною та Барбарою. Ми мали шалений секс, а потім я пішов собі. На той момент вона була живою і неушкодженою.

Ґабріеллє Соммер ще не закінчила, ще не всі стріли вистріляла зі свого сагайдака, але втратила ритм. Що більше вона наступала, то глухіше замикався в собі Юсеф Мардал. Його відповіді ставали дедалі коротшими, іноді він відповідав односкладово, тільки «так» або «ні». Прокурор витягла на світ давню справу про завдання важких тілесних ушкоджень, довго копирсалася в її деталях. Я протестував, але вона відкинула мої протести.