Дівчина мого сина

Даніель поїхав на Пампелон — три милі золотого піску, які підігрівали славу Сен-Тропе ще з п’ятдесятих років. Навіть попри те, що був тільки початок червня, Даніель наполіг на тому, щоб забронювати місця, бо не хотів тинятися пляжем туди-сюди, шукаючи, де б улаштуватися.

Коли вони прибули, Черрі дізналася, що він домовлявся не про столик для обіду, а про шезлонги. Більша частина пляжу була розділена між приватними клубами й уже була заповнена. Краєм ока вона помітила кінцеву суму на маленькому терміналі, коли Даніель набирав пін-код, і її очі розширилися від здивування. Вісімдесят євро за два шезлонги! І у вартість навіть не входили рушники. Вони привезли їх із собою: Даніель знав правила, а вона вже спакувала один за звичкою, яку виробила ще в дитинстві під час поїздок у Брайтон, коли сиділа на холодному камінні й тремтіла після хороброї зустрічі з бурхливими сірими хвилями.

Тут море було кольору чистого аквамарину, а хвилі стиха хлюпали, коли, очевидно, виснажені, досягали берега. Черрі лягла на шезлонг поруч із Даніелем у приємному затінку парасольки: було вже досить спекотно. Вона підвела очі й побачила, що її парасолька була зроблена з помаранчевих та білих смужок, крізь які виднілося блакитне небо. Такі парасолі стояли по всій секції пляжу — забарвлені помаранчевими та білими смужками, як дасцили. На морі м’яко похитувалися сяючі білі яхти. Деякі з них були зумисно показні, інші — просто розкішні.

— Гей, а тут Бриджіт, — сказав Даніель, і в Черрі похололо всередині.

Вона глянула на групу людей, котрі виходили з моторного човна, який щойно зупинився на піску. Вони приєдналися до них, — мокрі ноги застрягали в піску, — і Черрі побачила, що за Бриджіт вийшла Ніколь, а потім й інші дівчата та ще два хлопці: усі молоді, засмаглі й прекрасні, у купальниках. Вони вийшли й плюхнулися на пісок, сівши так, щоб спиратися на руки позад себе. Один із хлопців невимушено змахнув рукою, покликавши офіціанта, щоб замовити напої.

Їх познайомили, і Черрі була рада побачити, що Ніколь уникає її погляду й сіла на відстані і від неї, і від Даніеля. Інша дівчина, теж француженка, була подругою Ніколь. Два хлопці були бойфрендами, однак вона не змогла до кінця розібратися, чиїми саме, і мусила покладатися на те, хто кому втирав лосьйон для засмаги чи грайливо куйовдив волосся, хоча жодне з цього не гарантувало стосунків.