Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

Люба Фібі!

У мене виникла проблема, і я сподіваюся, що ти допоможеш мені її подолати. Мій чоловік вважає, що я якась нерозсудлива, тож хотілося б почути і твою думку.

Недавно я повернулася в батьківську оселю на святкування тридцятої річниці від закінчення школи. Мушу сказати, що повернення до рідної домівки — це завжди стрес, а в моєму випадку до нього ще й додався стрес від спілкування з матінкою, з якою протягом останніх п’ятнадцяти років я бачилася дуже рідко.

Розумієш, ми з чоловіком, відразу ж як побралися, приїхали з Небраски, де я народилася і виросла, до Сан-Франциско. Живемо ми щасливо, але грошей у нас завжди обмаль. Саме тому я і не мала змоги бачитися з матусею так часто, як мені хотілося б.

їй це аж ніяк не подобається, і я підозрюю, що вона образилась на мене навіть сильніше, аніж удає.

Тому я аніскілечки не здивувалася, дізнавшись, що вона перетворила мою колишню дитячу кімнату на щось на кшталт швацької майстерні! (Нам з чоловіком довелося спати на висувній кушетці у вітальні.)

Не подумай, що це нововведення мене якось образило. Насправді мене образило те, що мати — навіть не питаючи мене — усі мої іграшки віддала якійсь благодійній організації. Коли ж я висловила свою образу, вона відказала, що правильно вчинила, бо ті іграшки і так займали багато місця.