Вступ до інженерії програмного забезпечення

де v - набуте значення; t- час, a v0 і tp - параметри, що визначають функцію. Для великого значення t крива прагне до параметра v0 , який називається cost scale factor parameter, функція зростає найшвидше при t = tp Основною причиною такої поведінки моделі було те, що спочатку дослідження Нордена ґрунтувалися не на теоретичній основі, а на спо­стереженнях за проектами, не пов'язаними з ПО (машинобудуван­ня, будівництво). Тому немає наукового підтвердження, що прог­рамні проекти потребують такого ж розподілу робочої сили. Нав­паки, часто кількість людино-годин, потрібних проекту, може різко змінитися, зробивши оцінку непридатною до використання. Після ряду емпіричних спостережень Путнем виразив робоче рівняння моделі у формі:

де Size - розмір коду в LOC; С - технологічний фактор; Е- загаль­на вартість проекту в людино-годинах; t - очікуваний час реалізації проекту.

Технологічний фактор включає в себе характеристику проекту в таких аспектах: методи управління розуміння процесу, якість вико­ристаних методів інженерії ПО, рівень використаних мов програ­мування, рівень розвитку середовища, навички та досвід команди розробників, складність додатків.

Рівняння для загальної вартості Е мас вигляд:

де D0 - коефіцієнт, що виражає кількість необхідної робота (зна­чення від 8 до 12 означає, що ПО повністю нове, з великою кількіс­тю зв'язків; значення до 27 - потрібне перероблення наявного ко­ду)- Зв'язуючи два рівняння, отримаємо таке

які показують, що витрати пропорційні розміру коду в степені 9/7 ≈ 1/286. Це досить близько до моделі Б. Боема, де даний чин­ник знаходиться у межах від 1,05 до 1,20 [10].

У 1991 році Путнемом була представлена альтернативна реалі­зація моделі, виконана за замовленням Quantitative Software Management (QSM) Inc. і застосована в комплексі SLIM Estimate для оцінювання вартості ПЗ [14]. Повне рівняння в цій реалізації виг­лядає як: Е = 125 ∙ B(SLOC/P)3 ∙ (1/Schedule4).

Якщо на загальний час реалізації проекту обмеження не накла­даються, то можливе використання спрощеного рівняння

тут В - чинник спеціальних навичок; Р - чинник продуктивності; Schedule - час розробки ПЗ графіку (у місяцях), Рівняння може бу­ти використане, якщо передбачувані витрата понад 20 люднно-місяцїв.

Використання наведених рівнянь потребує знання параметра Р. Для його визначення використовується спеціальна таблиця, що міс­тить значення параметра Р, залежні від середовища застосування, що розробляється.

Модель COCOMO. Сім'ю моделей COCOMO було створено в 1981 році на основі бази даних про проекти консалтингової фірми TRW.

COCOMO є третьою моделлю, орієнтованою на використання в трьох фазах життєвого циклу ПО: базова (Basic) - застосовується на етапі вироблення специфікацій, вимог, розширена (Intermediate) - після визначення вимог до ПО; поглиблена (Advanced) - викорис­товується після закінчення проектування ПЗ. У загальному вигляді рівняння моделей має вигляд:

де Е - витрати праці на проект (у людино-місяцях); S - розмір коду (у KLOC); EAF - чинник уточнення витрат (effort adjustment factor). Параметри a і b залежать від виду застосування, що розробляється, який може бути таким:

- відносно простий проект, робота над яким ведеться однорід­ною командою розробників, вимоги носять рекомендаційний харак­тер, відсутня заздалегідь вироблена вичерпна специфікація (напри­клад, нескладне прикладне програмне забезпечення);

- проект середньої складності, робота над яким ведеться зміша­ною командою розробників, Вимоги до проекту визначаються спе­цифікацією, проте можуть змінюватися в процесі його розробки (наприклад, програмне забезпечення системи управління банківсь­ким терміналом);

- проект, який повинен бути реалізованій! у жорстких рамках заданих вимог (наприклад, програмне забезпечення системи управ­ління польотами),

У базовій моделі чинник EAF береться рівним одиниці. Для виз­начення значення цього чинника в розширеній моделі використо­вується таблиця, що містить ряд параметрів, які визначають вар­тість проекту. Використовуючи поглиблену модель, спочатку ви­конують оцінювання з використанням розширеної моделі на рівні компонента, після чого кожен параметр вартості оцінюється для всіх фаз життєвого циклу ПЗ.