Там, де південь...
- Автор: Ульяненко Олесь
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Там, де південь...». Краткое содержание книги:
Київська Русь. — 2007. — Кн. 7 (XVI). Блуд.
* Збережено особливості правопису автора.
— Блядь, їм весело! — зі злістю вилаявся полковник.
— Не лайся, татусю, — Лізка капризно надула губи.
Запхавши руки в кишені, він стояв і дивився на: дві сітчасті койки, двох молодиків, роздягнених до пояса, на столик із десятком пляшок пива, пляшкою горілки й купою тарані, напівсирої і з червами, доктора зі скрученими руками, мокрими штаньми й ротом, зав’язаним брудною хусткою. Лізка хіхікнула, виставила наперед свою довжелезну, ще трохи цибату ногу. Вітер вдарив у вікно, відкрив його настіж, і від удару присутні завмерли. Тільки полковник стояв, уперши твердий погляд у комічну фігурку Альбертика, і не виймав із кишень руки.
— Ну, що ви скажете, довбні? — почав полковник.
— Та… — клаповухий, із ластовинням на все обличчя. — Там, шеф, мєлкі шибуршили… Е-е-е. Ми до темноти тут і сидимо. Альбертик слухняний. Правда, Альбертик? — І він відписав Альбертику дзвінкого ляща. Альбертик смикнув руками, підняв їх догори, чим викликав у полковника хвилю бридоти, ненависті й різних там неприємностей, котрі повинен відчувати батько.
— А можна мені! — писнула Лізка й махнула своєю ніжкою, незграбно і невміло, але з повним завзяттям, перед обличчям Альбертика. Полковник осмикнув її, й вона надула губки, на красиві її очі набігли сльози досади.
— Ось так треба. І-а-а! — вигукнув товстун, зіскочив із койки й п’ятою поцілив доктору в щелепу.
Доктор посунувся вздовж стіни, хустка сповзла, й усі побачили свіжий беззубий рот Альберта.
— Уйобки! Ви створили прецедент! — проскрипів полковник.
— Блядь, та ми ж не на китайській граніці, — несподівано відповів йому клаповухий, той, що в ластовинні.
— А шо я вас учив, довбні? — продовжував на тій самій ноті полковник.
— Слухай, — обертаючись до товстого, сказав клаповухий. — Що він нас там вчив?
— Тиха, ша-а, він наш шеф і полковник, — товстий ще не розумів, що відбувається, але брати участь у дискусії не хотів.
— Та ми його не займали спочатку. Нахєр він нам треба був… А він почав патякати… про добру волю, і що всім буде піздєц! — клаповухий розлив горілку в три пластикових стаканчики, рівно, зі знанням діла, — зазначив полковник. Лізка потяглася за стаканом, але полковник дав їй по руці.
— Альбертик, я тато Іри. Ти мене впізнав? — тихо, наче чавунна пантера з зоопарку, полковник підійшов до доктора, що чухав задницею підлогу доти, доки не зупинив його куток.
— Стіна, Альбертик. Це тобі не Паркер. Та ти, видно, й не знаєш, хто такий Паркер. Пінк Флойд знаєш? Грамотні поробилися, — полковник присів перед Альбертом. — Хочеш ширива, доктор? Знаю. Моя донька зараз теж хоче…
— Я… Я… Я…
— Продовжуй. Зберися з силами, доктор. Ти ж на голці хотів із системою воювати. Так будь мужиком, — полковник всунув Альберту сигарету в рота. — Знаєш, доктор, різницю між суходрочкою й жінкою? А просто: під ковдрою думки бувають різні, але не всі вони живлять твої довбані мрії. Ти зрозумів, про що я, док? Людині треба багато зробити, щоб, припустімо, їсти морозиво й займатися деякими речами, а котрісь це мають від народження… Ось так, ти не Ірку переїхав. Ти переїхав моє життя… — Обличчя полковника зараз нагадувало плавлений сирок під грубими селянськими пальцями. Можливо, він і насправді сам себе так відчував.
— Ніхто її не змушував. Вона сама прийшла й захотіла…
— А хто тебе змушував, док?
— Так, так, так, — заторохкотів клаповухий.
Бац! Лізка цього разу влучила. Бац! Вдруге вона поцілила в ліве око Альберту. Доктор заскиглив, а Лізка щасливо застрибала на нозі.
— Сядь! — крикнув. — Займися чимось іншим. Ось на, «Техніка молодьожі», читай і дивуйся світу.
Доктор виплюнув згусток крові й подивився підсліпуватими очима на Лізку.
— Ти просто епігон, — сказав йому полковник. — Ти пшик…
— Я філософ… — протягнув доктор.
— Мудак ти, — рявкнув клаповухий і зацідив Альберта в мошонку.
— О! А люди на Марсі є? — Лізка збуджено замахала журналом.
— Немає, — відповів, не повертаючись, полковник.