Лабіринт біля моря
- Автор: Херберт Збигнев
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: ДУХ І ЛІТЕРА
- ISBN: 978-966-378-084-9
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Лабіринт біля моря». Краткое содержание книги:
Ахіллес після смерті Патрокла — як відомо з Іліади — влаштував ігрища. То не був лише засіб вшанувати полеглого героя. Значення цієї урочистості було магічним. Ішлося про ін’єкцію вітальної енергії, яку учасники змагань переносили на покійного.
Єдиною матеріальною нагородою для переможців був вінок із гілок оливки — не з першої стрічної, а зірваних із дерева kallistefanos[21], яке Геракл привіз із країни гіпербореїв. Це вказує на зв’язок ігор із культами вегетації. Зокрема біг, ритмічні удари голими ступнями об землю, мав збудити приспані родючі сили. Спершу то була урочистість на честь Геракла — не дорійського, того відомого з легенд, а значно старшого його втілення — Геракла хтонічного, демона природи.
Першоджерелом ігор були змагання на життя і смерть. Варто, проте, уявляти собі, що в класичну епоху цілком зник елемент ризику. Змагання були не тільки демонстрацією сили й краси, а й грою з найвищою ставкою. Особливо небезпечними були перегони квадриг: під час Піфійських iroр у 462 р. до Р.Х. тільки одна з них дійшла до мети неушкодженою. Сліпуче сонце, гострі віражі та довжина траси були причиною багатьох смертельних випадків, які, так само, як у кориді, становили частину видовища.
Олімпія поряд із Дельфами була символом братерства всіх еллінів. На час тривання змагань посли, яких звали theoroi[22], проголошували мир, і ворогуючі міста з різними устроями, говірками й звичаями глибоко дихали повітрям спільної, віднайденої вітчизни.
Ігри були агоном, тобто конкурсом, чи краще сказати — боротьбою, яка становила один із істотних елементів грецької цивілізації. З боротьби мав виринути не такий собі добрий і відважний чоловік, але найкращий — герой. Отож, Олімпія була школою енергії та показом особливих зразків.
А ще — школою скульптури. Спортсмени позичали свої тіла богам і героям. Найвидатніші грецькі митці: Фідій, Мирон, Поліклет (творець нового канону) працювали для Олімпії.
Греки не знали командних змагань. Перемога була індивідуальною, про що свідчать збережені прізвища тріумфаторів ігор. Спершу у VIII столітті до Р.Х. то були без винятку пелопонесці, пізніше з’являються прізвища спортсменів із Афін, Смирни, Фів, Кротона, Сіракуз і Самоса. Нагороджений лавровим вінком мав усі шанси стати після смерті мешканцем Щасливих Островів, які студили вітри океану, де під гігантськими деревами, прикрашеними гірляндами квітів, під лагідним поглядом Радаманта і його дружини Реї, яка царює на найвищому з тронів, походжали обрані.
VIII
Для повного образу Греції потрібен ще образ островів. Із літака, який летить із Іракліона до Афін, видно, як вони виринають із моря. Береги їхні обтріпані, полової барви, наче шкура лева, кинута на хвилі. Побачені з покладу корабля, вони мають людське обличчя: будинки, вкриті вапном, із пласкими дахами, круті вулички, метушня чорних постатей навколо щойно видобутої з моря сіті.
Я вибрав Делос. Корабель пливе дванадцять годин із Пірею аж до острова Міконос. Він кидає кітву у відкритому морі. Моторний човен привозить пасажирів до невеликого рибальського порту. Хоча я приїхав уночі, будинки, зліплені між собою мов стільник меду, парували білилами.
Міконос у моді, проте, на щастя, через труднощі комунікації, він не сягнув рівня Капрі. Вранці найкраще вийти у порт і переводити погляд від будинку до будинку, укладаючи подумки бароковий сонет, який складається з порівнянь до крейди, піни, мармуру, альпійського снігу. Справжня оргія білил — якщо слово оргія уживане до цього найчистішого з кольорів.
Століттями Міконос жив дарами моря. Таку фразу можна прочитати у туристичних довідниках, де часто можна також натрапити на справжні перли ужиткової поезії. Точніше кажучи, фахом місцевих мешканців було рибальство й піратство. Містечко славне тим, що на два будинки припадає одна побудована на пожертви каплиця, кошти на яку дали представники обох цих професій, що свідчить, що море і справді буває тут грізним, а жадання добра ближнього — непереможним.
З порту розладнаний моторний човен їде на Делос. Я відчув на собі гнів Посейдона, щоправда то був не повний гнів, а просто бурчання й поганий гумор. Проте цього вистачило, щоб упевнитись у тому, що Егейське море не є сажалкою.
Зрештою, власники моторного човна лояльно попереджали туристів, виставивши поблизу кошика для сміття дуже стару табличку, вкриту нерозбірливим написом, з якого філолог, людина, котра звикла читати складні рукописи, могла б дізнатися, що цього разу подорож відбувається на страх і ризик мандрівників.
21
Kallistefanos (гр.) — прекрасно увінчана; дика оливка з Олімпії, з листя якої укладають вінки.
22
Theoroi (гр.) — посланці до віщунки або на Ігри.