Задуха
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5611-5
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Задуха». Краткое содержание книги:
«Дурний хлопчисько» — це такий собі Віктор Манчіні. Він працює живим експонатом в етнографічному музеї. А ще він «підробляє», розігруючи напади задухи в дорогих ресторанах. Люди, які врятували Віктора, відчувають свою відповідальність і допомагають йому грішми. А ще Віктор — сексоголик, який намагається позбутися звички бажати «тут і зараз» усіх жінок, які потрапляють йому на очі. А ще він, можливо, Син Божий…
Досить? Адже вас попереджали… Однак пізно, ви вже взяли цю книгу в руки і ви її прочитаєте.
Мама каже:
— Я так розумію, в нас попереду цілий місяць веселощів і пригод. Аж поки в мене закінчаться терміни дії кредитних карток.
Вона каже:
— У нас попереду цілий місяць, якщо, звичайно, нас не піймають раніше.
Машини сигналять і ледве ухиляються від зіткнення. В покинутому золотистому «дастері» надривається радіо. Вертоліт опускається нижче.
І мама каже:
— А тепер — як із «Вальсом Голубого Дунаю». Тримай мене за руку. Міцно-міцно. — Вона мовить: — І не роздумуй ні про що. Просто біжи.
Розділ шістнадцятий
Наступна пацієнтка — жінка років двадцяти дев’яти, з великою родимкою на внутрішньому боці стегна, і ця родимка мені не подобається. При такому світлі важко зрозуміти, що саме з нею не так, але вона занадто велика, асиметрична й вилискує синім. Краї нерівні. Шкіра навколо запалена — немовби розчухана.
Я запитую в неї, чи не свербить родимка.
Я запитую, чи не було у неї в роду випадків раку шкіри.
Денні сидить поряд зі мною за столом. Перед ним — великий жовтий альбом. Він дістає запальничку і тримає над полум ям пробку він винної пляшки. Один кінець пробки вже почорнів. Денні мовить:
— Слухай, друже, ти якийсь сьогодні злий. Ні, серйозно. — Він запитує: — Ти що, все ж таки зірвався?
Він каже:
— Ти завжди, після того як кому-небудь вставиш, ходиш злий на весь світ.
Пацієнтка падає на коліна, широко розвівши ноги. Вона подається вперед і починає гойдатися, зображуючи рухи статевого акту. Її плечі, груди та лобок — усе напоказ. Усе — для нас із Денні.
Ось симптоми злоякісної меланоми:
Форма асиметрична.
Краї нерівні.
Незвичайний колір.
Діаметр більший за шість міліметрів.
Лобок у неї чисто виголений. Вона вся засмагла, гладенька та блискуча — навіть не жінка, а найдосконаліший із пристроїв, куди можна засунути кредитну карточку. Вона демонструє нам себе як у сповільненій зйомці. Її рухи — плавні, наче хвилі. У цьому приглушеному червоно-чорному світлі вона здається красивішою, ніж насправді. Червоне світло згладжує всі вади шкіри: шрами та синці, прищі та розтяжки. Білки очей і зуби здаються сліпучо-білими в чорному світлі.
Краса витвору мистецтва полягає не стільки в самому творі, скільки в допоміжному оформленні.
При такому освітленні навіть Денні має квітучий вигляд. Його альбом так і світиться жовтим. Він закушує губу. Дивиться на пацієнтку, потім — на свої замальовки, потім — знову на пацієнтку.
Вона розгойдується перед нами і кричить, стараючись перекричати музику:
— Що?!
Вона нібито натуральна блондинка. Підвищена група ризику. І я задаю їй таке запитання: чи не було в неї останнім часом різкої і незрозумілої втрати ваги?
Не дивлячись на мене, Денні каже:
— Знаєш, друже, скільки б мені обійшлася справжня натурниця?
І я кажу йому:
— Не забудь замалювати її врослі волосинки.
Я запитую пацієнтку, чи не було в неї останнім часом перебоїв у менструальному циклі або проблем із випорожненням.
Вона стоїть на колінах просто перед нами. Вона розкривається перед нами, утримуючи складки плоті двома пальцями з вугляно-чорними нігтями. Вона дивиться на нас згори вниз і питає:
— Що?!
Рак шкіри, кричу я їй, найпоширеніше онкологічне захворювання у жінок у віці від двадцяти дев'яти до тридцяти чотирьох років.
Я кричу:
— Мені треба помацати ваші лімфовузли.
І Денні каже:
— Друже, так ти хочеш знати чи ні, що сказала мені твоя мама?
Я кричу:
— Мені треба помацати вашу селезінку.
Денні робить швидкі начерки паленою пробкою. Він каже:
— Чи тобі раптом стало соромно?
Блондинка відхиляється назад і лягає на підлогу. Вона збуджує собі соски. Вказівним і великим пальцями. Вона дивиться на нас, облизує губи й мовить:
— Дайкірі. — Вона каже: — Мене звати Черрі Дайкірі. Мене не можна торкати руками. До речі, а де та родимка, про яку ви говорили?
Найлегший спосіб запам’ятати, про що треба запитувати пацієнта під час першого огляду — САХА курить дур і приймає антидепресанти. Називається мнемоніка. САХА означає:
Скарги загальні.
Алергія.
Хвороби з дитинства й дотепер (також хвороби у кровних родичів).
Алкоголь.
«Курить» — ясна річ, куріння.
«Дур» — чи вживає пацієнт наркотики.
«Приймає антидепресанти» — які ліки приймає нині пацієнт, і чи не було в нього останнім часом яких-небудь стресів і неприємностей.