Вона
- Автор: Кичка Марина
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Вона». Краткое содержание книги:
— Я повернусь, — Марі промовила, ці слова Тарасу в слід, але він, ніби їх не почув.
Марі ж сама просила його про це ще декілька годин тому. Але чомусь навіть уявити не могла, що їй буде так погано. У неї виникло таке відчуття наче вона втратила щось вкрай важливе. Таке вона відчувала давно, відколи перестала спілкуватися з Анною, чи зрозуміла що втратила сім’ю. Але ж то були рідні люди, яких вона знала досить довго. А чому це відбувається зараз, Марі не могла збагнути.
Розділ 22
Пригода ціною в життя
Була вже майже північ. І Анні з Андрієм, що стояли біля багаття, раптом спало на думку, що все це могло бути просто сном. Андрій поглянув на Анну, яка впіймавши його погляд на собі, прочитала в його очах те саме питання, що весь час блукало в її голові. Та їхній спокій припинив нестерпний крик. Крик Марі. Андрій з Анною зірвались з місця і помчали на крик.
Усе, що відбувалось потім миттєво пролетіло повз, але ніби все життя забрало. Знаєте, в житті кожного з нас настає принаймні один карколомний момент, коли щось кардинально змінюється, і ми опиняємося на іншій життєвій дорозі. Та інколи вона дуже відрізняється від попередньої. Настільки, що ті, що йшли з тобою поруч раніше, не можуть рухатися далі, вони залишаються там, на тій стежці. А деякі, просто міцніше беруть тебе за руку і йдуть далі. Оце і є визначальна лінія життя. Люди. Які стискають руку сильніше і ті, що її відпускають.
Марі нестерпно верещала, а Андрій, Анна і Дмитро бігли так швидко, як тільки могли. Ще декілька секунд і вони побачили Марі, яка опинилася в річці і вочевидь тонула. Вона була не глибоко, води було їй напевно по пояс, але той розпач, який охопив Марі, не давав їй думати. Вона падала у воду і виринала з неї. Вона тонула. Хоча це було не можливим.
Анна з Андрієм рвонули в воду. Підбігши до Марі, вони заціпеніли на хвилину. У декількох метрах від неї, щось відбувалось. Ще секунда, — і там ще хтось тонув. Що робити??? Анна поглянула на Андрія. Їм навіть говорити не довелось.
— Я попливу туди, — Анна рішуче повернулась в бік потопаючого.
— Ні!!! — Андрій не міг цього дозволити, але розумів, що вона краще за нього плаває і це наразі розумніше.
— Я… — вона навіть не знала, що хотіла сказати. Попрощатись чи сказати те, чого ніколи раніше не говорила. Та Андрій перебив її.
— Тільки будь обережною, — промовив Андрій.
Анна миттю стрибнула у воду. Андрій сильніше схопив Марі. Він витяг її на берег але, що далі? Їй не кращало, здавалось, життя покидає її тіло. Андрій із розпачем схилився над Марі і щосили намагався привести її до тями.
— Марі… Марі! — тримав її за плечі Андрій.
Марі поволі непритомніла, її крики і конвульсії припинились, і зрештою вона обм’якла в руках Андрія. Андрій кинув лютий погляд на Дмитра, який стояв і панічно набирав якісь номери. На крик збігались люди, але ніхто нічого не робив, всі просто витріщались і щось коментували… Андрій лютував, від того, які люди байдужі одне до одного.
— Анна!!! Де вона??? — Андрій розривався, він не знав, що йому робити? Він вдивлявся у воду, в якій майже нічого не міг розгледіти і від того відчував себе таким безпомічним. Що робити, кинути Марі і бігти шукати Анну? Як вибрати? Розпач повністю оволодів його свідомістю. — Чого ти стоїш!!! — закричав з останніх сил Андрій. — Біжи шукай Анну!!!
Але Дмитро навіть не поворухнувся такий він був переляканий. Андрій поглянув на Марі, яка була в його руках. Що робити? Вона ж не могла наковтатись води? Адже ще мить тому вона була притомна. А раптом… Він навіть не вмів робити масаж серця і штучне дихання. Він просто тримав Марі у своїх руках і просив Бога лише про одне, — щоб вона прийшла до тями. І ось… Нарешті вона отямлювалась.
— Марі… — прошептав Андрій. — Як ти?
Марі розплющила очі: «Що… Що трапилось???» — ледь рухаючи губами промовила Марі.
— Анна ще у воді… Я мушу…
— Біжи. Біжи … — ось вона та рука, яка стискає твою сильніше, а не відпускає її.
Андрій поклав Марі на пісок. І рвонув до води. Він біг, а в нього в голові пролітали сотні думок, не найкращих думок… Адже з води не було вже чути ніяких звуків. І раптом, стоп. Анна лежала на березі, трохи далі від того місця, де вони знайшли Марі.
Андрій біг як несамовитий. Він упав до Анни, навіть не підбіг, адже останні кроки були зроблені ніби в повітрі, тому Андрій справді впав біля Анни, яка нерухомо лежала на піску притягнув до себе і стис її в обіймах. Він навіть не зрозумів відразу чи вона притомна, чи ні. Анна була поруч і поки що це було все, що розумів Андрій.
— Ти мене задушиш, — прошепотіла Анна.