Пригоди Вернера Гольта

Ута тверезо, ба навіть холодно розповідала про свого батька, полковника Барніма, представника найконсервативніших кіл прусського офіцерства. За її словами це був високий, сухорлявий шістдесятилітній чоловік, уже по-дідівськи згорблений, з упертим, заскорузлим характером, сповнений всіляких умовностей і забобонів, обмежений і реакційний у своїх поглядах. Вона зараз дивилася на батька мов здаля — бачила в ньому і за формою, й за духом викінчену пародію на людей його стану. Йому не бракувало нічого: ні монокля, ні жаргону офіцерських дотепів, які можна було почути в казіно. Але по суті це була роздвоєна людина, яку роздирали протиріччя і яка старанно ховала від людей своє справжнє обличчя.

Він протягом десяти років вивчав історію і завдяки цьому чудово розумів хід новітніх подій. Його огорнув глибокий песимізм, зневага до себе самого і, головне, до свого стану, на який він тепер дивився як на такий, що віджив свій вік. У ньому народилась зневага до людей взагалі, щоправда, пом’якшена словами Гельдерліна, які він часто цитував: «Я люблю покоління наступних століть». Усе це Барнім від людей приховував, його душа була відкрита тільки для його улюбленої підростаючої доньки. Тільки вона знала всю оту глибоку, сміховинну роздвоєність його душі, його нездатність жити згідно з своїми уявленнями про життя, його комедіантське прагнення грати в житті роль, що суперечила самій його природі. Як офіцер рейхсверу, він зневажав Гітлера і все ж з готовністю заприсягнув йому на вірність, приклавши руку до каски і легенько випнувши груди. Зрештою, війна була його ремеслом, його професією. Однак, коли розпочалась компанія на Сході, розлад в його душі ще більше поглибився. Як заповзятий історик Барнім одразу ж збагнув злочинний характер цього походу, а як прусський офіцер вірнопіддано взяв участь у злочині. Протягом трьох років він слухняно виконував накази і каявся перед дочкою в своїй слухняності. Лише події 20 липня 1944 року вивели його з оціпеніння і привели його роздвоєну натуру до краху. Він особисто не був причетний до змови. Але замах на Гітлера, ота ломка загальноприйнятних норм, які він вважав недоторканними, так вразив його, що полковник переглянув свої зашкарублі поняття про честь і вірність. Через кілька днів після 20 липня він викликав парламентаріїв і здав свій полк у полон.