Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Згідно із п. 3 розділу IX "Прикінцеві положення" ЗКУ, інші норма і прийняті до набрання чинності ЗКУ, діють у частині, що не суперечить ю які відхилення змісту ПКМ від коментованої норми теж підпорядковую цьому правилу.
З аналізу згаданих норм випливає наступне.
Відповідно до п. 3 постанови від відшкодування втрат сільського і лісогосподарського виробництва звільняються юридичні та фізичні особи у разі вилучення сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, в і на умовах оренди, на період будівництва об'єктів (комунікацій, ліній електроні і тимчасових під'їзних шляхів, майданчиків для складання гранту та будівельних матерії тощо. Дане положення відсутнє у коментованій нормі ЗКУ. Звільнення від відшкодування у випадку надання земель для будівництва доріг державного та місцевого значення також не відповідає ЗКУ, положення якого значно ширше і включає усі державні об'єкти дорожнього будівництва.
Аналогічно, не йдеться у ЗКУ про надання земель для будівництва адміністративних будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування, аеропортів (за винятком ділянок під капітальні споруди).
Неточність можна побачити і у згадці про надання земельних ділянок під індивідуальне житлове і гаражне будівництво, адже у ЗКУ йдеться тільки про будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель.
З іншого боку, надання земельних ділянок для розміщення рибогосподарських підприємств, організацій та установ чомусь не знайшло відображення у нормах постанови.
До частини другої. Внутрігосподарське будівництво включає в себе дії по впорядкуванню території земельних ділянок як правило сільськогосподарських товаровиробників з метою ефективного, раціонального використання площі останніх з урахуванням земле охоронних норм та вимог до підвищення ефективності функціонування такого суб'єкта. Відтак, можливою є зміна місця розміщення господарських будівель та споруд в межах земельної ділянки, зміна площі, місця розташування посівних площ тощо.
При дотриманні суб'єктом норм земельного законодавства щодо цільового використання такої земельної ділянки здійснення заходів по внутрігосподарському землеустрою не тягне обов'язку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Разом із тим, коментоване положення часто використовується з метою недобросовісного уникнення обов'язку щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Зокрема, існують випадки будівництва на території фермерських господарств речових ринків тощо, які вочевидь не пов'язані із веденням сільськогосподарського виробництва. Це ставить під сумнів її доцільність.
Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
(Дію частини першої статті 209 зупинено на 2002 рік в частині спрямування коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, Автономній Республіці Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським радам згідно із Законом №2905-111 від 20.12.2001)
1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах:
Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25 відсотків;
районним радам - 15 відсотків;
міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків, міським радам Києва та Севастополя - 100 відсотків.
3. Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.
До частини першої. За змістом коментованої статті варто було би вести мову про зарахування на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад коштів, а не втрат. Коментована норма пов'язана з ч. 2 ст. 209 ЗКУ в частині цільового використання отриманих коштів. Передумовою можливого цільового використання коштів відповідно до ч. 7 ст. 13 Бюджетного кодексу України є норма про те, що на відповідну мету можуть бути використані кошти спеціального фонду за рахунок платежів та в межах коштів, що надійшли до цього фонду.