Будинок безлічі шляхів
- Автор: Джонс Диана Винни
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-421-9
- Переводчик: Андрей Порытко
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Будинок безлічі шляхів». Краткое содержание книги:
— Ти не маєш нічого спільного з благопристойністю! — гукнув їй услід Пітер. — Ти просто лінива!
Чарліна проігнорувала його репліку і пройшла до парадних дверей. Приблуда побігла за нею, заклично тручись об ноги, але Чарліна була надто сердита на Пітера, щоб звернути на неї увагу.
— Весь час критикує! Безперестанку, відколи тут з’явився. Можна подумати, він досконалий! — буркнула вона, відчиняючи парадні двері.
Відчинила — і вражено охнула. Кобольди попрацювали на славу і впоралися дуже швидко. Вони й справді не позрізали кущі гортензій, бо вона їм це заборонила, зате зрізали всі рожеві квіти і більшість лілових та білих. Парадна доріжка була густо всіяна рожевими та ліловими парасольками гортензій, ще трохи валялося між кущами. Чарліна закричала від люті та кинулася їх підбирати.
— То я лінива, так? — бурмотіла вона собі під ніс, збираючи гортензії в поділ. — Бідний, бідний дідусь Вільям! Який безлад! Він любить їх різнокольоровими. Ох, ці маленькі блакитні паскуди…
Вона пішла вивалити квіти з подолу на стіл під вікном кабінету і знайшла там під стіною кошик. Дівчинка взяла його із собою між кущі. Приблуда гасала навколо неї, пирхала і принюхувалася, а Чарліна збирала в кошик зрізані голівки гортензій. Вона зловтішно захихотіла, коли помітила, що кобольди не завжди могли однозначно вирішити, чи та або інша квітка є блакитною. Вони лишили більшість зеленуватих квіток і частину квіток лавандового кольору, а з одним кущем кобольди мали справжній клопіт, бо кожна квітка на ньому була рожева посередині та блакитна по краях. Судячи з дрібних слідів під цим кущем, у них тут було щось на кшталт загальних зборів. Врешті-решт вони зрізали з цього куща половину квіток, а другу половину залишили.
— Бачите? Це не так-то легко, — вголос сказала Чарліна на той випадок, якщо якісь кобольди поблизу могли її почути. — Вандалізм — ось що це насправді таке. Сподіваюся, вам соромно.
Вона понесла останній кошик квітів до столу, повторюючи: «Вандали. Зловмисна поведінка. Малі паскуди», — бо сподівалася, що Ролло є десь поблизу і чує її.
При декотрих з-поміж найбільших голівок гортензій залишилися досить довгі стебла. Чарліна зібрала з них великий рожево-лілово-зеленувато-білий букет, а решту квітів поставила сушитися на сонці. Вона пам’ятала, як десь вичитала, що гортензії можна засушити, і вони при цьому збережуть свій колір, тож ними можна буде прикрасити хату взимку. «Дідусеві Вільяму це сподобається», — подумала вона.
— От бачиш, як корисно сидіти і багато читати! — заявила в повітря. Правда, на цей час вона вже знала, що просто намагається виправдатися перед світом — якщо не перед Пітером — бо загордилася тим, що отримала лист від короля.
— Ой, та добре, — промовила дівчинка. — Ходімо, Приблудо.
Приблуда пішла за Чарліною в дім, але трималася подалі від кухонних дверей і тремтіла. Причину цього Чарліна зрозуміла, коли зайшла в кухню, де на неї з-над паруючої каструлі глянув Пітер. Він десь роздобув фартушок і поскладав весь посуд акуратними стосиками на підлозі. На Чарліну він дивився поглядом шляхетного страдника.
— Це так по-жіночому, — дорікнув він. — Я прошу тебе допомогти мені мити посуд, а ти збираєш квіточки!
— Насправді ні, — сказала Чарліна. — Ці паскудні кобольди постинали всі рожеві квіти.
— Що, дійсно? — перепитав Пітер. — Зле! Твій дідусь розсердиться, коли повернеться додому, так же? Можеш покласти квіти в оту посудину, де яйця.
Чарліна подивилася на повну яєць тортівницю, що притулилася до мішка з мильною стружкою серед чайників на столі.
— А куди тоді діти яйця? Хвилинку!
Вона пішла у ванну і висипала гортензії в умивальник. Тут було небезпечно вогко і капало, але Чарліна вирішила не думати про це. Вона повернулася до кухні і сказала:
— А тепер я збираюся підлити кущі гортензії, виливши на них ці чайнички.
— Спробуй-спробуй, — сказав Пітер. — Це займе тобі кілька годин. Як думаєш, вода вже досить гаряча?
— Просто парує, — відповіла Чарліна. — Думаю, вона має булькати. І це не займе мені кілька годин. Дивися.
Вона вибрала дві великі каструлі й почала виливати в них вміст чайничків.
— Щоб ти знав, бути лінивою має свої переваги, — зауважила вона і враз помітила, що як тільки ставить на стіл порожній чайничок, той відразу зникає.
— Залиши-но один, — занепокоєно попросив Пітер. — Я б випив чогось гарячого.
Чарліна теж про це подумала, тому останній чайничок обережно поставила на стілець. Але він теж зник.