Джовані Трапатоні

Хруня, миттєво заспокоївшись, захоплено дививсь на шефа та заздрісно прислухався до його блаженного гарчання. Що стосується Джовані, то, віддамо йому належне, він протримався досить довго. Коли ж останні сили покинули його, він, втративши свідомість, безсило ляпнувся у сніг.

Велетенський бой розплющив очі та сумно позіхнув. Обережно, двома кігтиками, підняв Джовані з землі та підніс упритул до свого обличчя його тільце. З ніжністю подививсь на нього, зітхнув та рушив до пожежної машини. Однією лапою схопившись за брандспойти, витягнув її зі снігу. Потім відчинив якийсь відсік, усередині якого містилась клітка.

— Шеф, шеф, стривайте! — отямившись, прогорланив Хруня та мерщій поліз на пульт, до брандспойтів. — Не кидайте його у центрифугу! Треба творчо ставитись до роботи! Підкиньте цього нікчему вгору, а я на льоту його заарканю!

Шеф іще, певно, досі не міг відійти від конфузу, тому він мляво озирнувся на Хруню та здивовано знизав плечима.

— Все, шеф, я готовий! — заверещав захоплено Хруня, вмостившись за брандспойт. — Тепер підкидуйте героя якомога вище, і я зроблю йому приємно! — виголосив він, зареготавши, та ретельно прицілився.

Велетень іще раз здивовано глянув на непритомного Джовані, а потім щосили зафутболив його в небо. Тільце Джовані підлетіло чи не до самих хмар та звідти почало падати на землю. Хруня, старанно сопучи, прицілився та стрельнув. Із брандспойту вилетіла сітка, складена у кулю. Вона мішком ухопила непритомного Джовані та сама одразу затягла його у брандспойт.