Кабульський книгар
- Автор: Сейерстад Осне
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97344-6-4
- Переводчик: Уляна Джаман
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Кабульський книгар». Краткое содержание книги:
Запахи свіжого коріандру, часнику, кардамону й шкіри змішуються із запахом стоків річки, смердючим висохлим руслом, що ділить базар навпіл. На містку продаються капці з грубого овечого руна, бавовна оптом, тканини різних візерунків і всіх кольорів веселки, ножі, лопати, сокири.
Уряди-годи трапляються товари невідомі за часів Дарія. Наприклад, контрабандні цигарки з екзотичними назвами на кшталт «Задоволення», «Хвиля» або «Сосна», а чи виготовлена піратським способом кока-кола з Пакистану. З плином століть шляхи для контрабанди сильно не змінилися: через Хайберський прохід із Пакистану або через гори з Ірану. Якісь товари на віслюках, якісь на вантажівках. Тими самими дорогами, що використовуються для перевезень героїну, опіуму та гашишу. Гроші в обігу відповідні: стискаючи великі пачки афганських банкнот довгим рядом вишикувалися валютчики в тюрбанах і довгих сорочках і міняють 35 000 афгані за один долар.
Один чоловік продає пилососи марки «National», його сусід за таку саму ціну продає пилососи під назвою «Nautionl». Але як оригінал, так і підробка продаються погано. Через ненадійне постачання електроенергії в Кабулі більшість людей покладаються на віник.
Курявою проходів черевики йдуть далі. Навколо лише брунатні сандалі, брудні черевики, чорні черевики, старі черевики, трапляється одна пара гарних черевиків і рожеві пластикові черевички з бантами. Якось навіть білі, кольору забороненого Талібаном, оскільки це колір їхнього прапору. Таліби заборонили туфлі з високими каблуками: звук жіночої ходи буде відволікати чоловіків. Але часи змінилися, і якщо стало можливим цокати в пилюці, увесь базар буде відлунювати наростаючою какофонією цок-цокання. Зрідка в поле зору потрапляють нафарбовані нігті на ногах під паранджею — ще один невеличкий знак свободи. Талібан заборонив лак для нігтів і наклав ембарго на імпорт. Кільком нещасним жінкам відрубали кінці пальців на руках або ногах, оскільки вони вчинили порушення в межах правової системи. Звільнення жінок тієї першої весни після падіння Талібану обмежилося туфлями й лаком для нігтів і не сягнуло далі забрьоханого краю жіночої паранджі.
Не те, щоб вони не пробували. З часу падіння Талібану виникло кілька жіночих асоціацій. Деякі з них діяли навіть під час правління талібів, наприклад, організовували навчання для дівчат, займалися просвітництвом жінок щодо гігієни й опонування грамотністю. Справжньою героїнею за часів Талібану була Сухайла Седик, згодом міністр охорони здоров’я кабінету Карзая та єдина афганська жінка-генерал. Вона продовжувала викладати медицину для жінок і домоглася відкриття жіночого відділення в шпиталі, де працювала після того, як таліби його закрили. Сухайла Седик була однією з небагатьох жінок, хто відмовилася одягати паранджу. Пізніше вона розповідала: «Коли представники релігійної поліції прийшли зі своїми палицями й замахнулися, щоб ударити мене, я замахнулася, щоб ударити їх. Тоді вони опустили руки й залишили мене в спокої».
Але навіть Сухайла рідко коли виходила з дому за правління Талібану. Загорнуту у величезну шаль кожного ранку її відвозили до шпиталю та привозили назад увечері. «Афганки втратили впевненість у собі», — сказала вона з гіркотою після повалення талібів.
Одна жіноча організація спробувала провести демонстрацію вже через тиждень після втечі талібів. Вони зустрілися в Мікрорайоні, щоб пройтися містом на каблуках або в босоніжках. Більшість із них сміливо зірвали паранджу й перекинули її через плече, але представники влади зупинили демонстрацію, кажучи, що не можуть гарантувати безпеку цим жінкам. Щоразу, коли вони хотіли зібратися, їм забороняли.
Тепер знову відкрилися школи для дівчат, а молоді жінки поспішили в університети; деякі навіть пішли на свої попередні посади. Для жінок і жінками видається тижневик. Хамід Карзай не пропускає жодної можливості нагадати про права жінок.