Гра дзеркал

Міс Белвер похитала головою.

— О, ні, містер Гульбрандсен не мав ніякого стосунку ані до управління Коледжем, ані до адміністративних рішень.

— Якою була мета його візиту?

— Не маю найменшого уявлення.

— Але він був невдоволений відсутністю містера Сероколда й вирішив зачекати, коли той повернеться?

— Так.

— Тож справи, які привели його сюди, безперечно, мали стосунок до містера Сероколда?

— Так. Але інакше не могло й бути — бо ці справи, напевне, були пов’язані з Фондом.

— Так, мабуть, що були. Чи мав він якусь нараду з містером Сероколдом?

— Ні, часу на це не було. Містер Сероколд повернувся лише перед самою вечерею, сьогодні ввечері.

— Але після вечері містер Гульбрандсен сказав, що йому треба написати важливі листи, й пішов їх писати. Він не сказав містерові Сероколду, що хоче поговорити з ним?

Міс Белвер завагалася.

— Ні, не сказав.

— Чи вам не здається, що це було досить дивно — адже він, усупереч власним планам, умисне залишився ще на один день, щоб дочекатися повернення містера Сероколда?

— Так, мені це здається дивним.

Незвичайність такої поведінки містера Гульбрандсена, здавалося, вразила міс Белвер уперше.

— Містер Сероколд не проводжав його до кімнати?

— Ні. Містер Сероколд залишився в залі.

— І ви не маєте ніякого уявлення про те, коли саме було вбито містера Гульбрандсена?

— Я думаю, що, мабуть, я чула постріл. Якщо так, то це сталося о двадцять третій хвилині на десяту.

— Ви чули постріл? І це не стривожило вас?

— Обставини були надто незвичайними.

Вона розповіла, намагаючись дати якомога більше подробиць про сцену, яка відбулася між містером Сероколдом й Едгаром Лоусоном, і досягла тоді своєї кульмінації.

— Отже, нікому не спало на думку, що той постріл міг пролунати десь у будинку?

— Ні. Я не думаю, що це могло комусь спасти на думку. Ми всі, знаєте, відчули надто велику полегкість, що постріл пролунав не в тій кімнаті.

І досить похмуро міс Белвер додала:

— Ніхто не припускає можливості, що вбивство і спроба вбивства можуть відбутися в одному й тому самому домі в одну й ту саму ніч.

Інспектор Кері мусив визнати, що вона має слушність.

— А проте, — несподівано сказала міс Белвер, — я думаю, саме це змусило мене зайти до кімнати містера Гульбрандсена пізніше. Я, звичайно, хотіла запитати, чи йому не треба чого-небудь, але то був лише привід для того, аби я могла переконатися, що з ним усе гаразд.

Інспектор Кері пильно дивився на неї якусь мить.

— А що навіяло вам думку, що з ним може бути не все гаразд?

— Я не знаю. Мабуть, той постріл десь за межами дому. Він нічого не означав для мене, коли пролунав. Але потім пригадався Я намагалася переконати себе, що то був ляскіт із автомобіля містера Рестаріка…