Дотик

— Якщо матиму необхідні деталі, то зможу.

— А скільки в тебе грошей?

— Ну, це як подивитися… — обережно відповів Александр.

Біл і Чак перезирнулися і з розумінням кивнули один одному.

— А ти кмітливий, Алексе, — мовив Чак крізь свою кущасту бороду і розсміявся.

— У Шотландії скоріше б сказали; хитрий та обережний.

— Гаразд, тоді беремося до справи, — мовив Біл. Нахилившись над столом, він заговорив тихим і змовницьким тоном. — У нас із Чаком по дві тисячі доларів. Вистав сумірну суму — і ти в долі.

— Зможу виставити, якщо чотири долари підуть за один англійський фунт.

— Так що — згода?

— Згода.

— Потиснімо руки.

Александр потиснув їм руки.

— І як же ми візьмемося до справи?

— Багато з того, що нам знадобиться, ми роздобудемо на дурняк на покинутих розробках вздовж Американ-ривер, — відповів Біл, посьорбуючи пиво.

«Ніхто з нас, — завважив Александр, — не любить міцних напоїв. І це промовляє на користь нашого партнерства. Ці хлопці — жваві й непересічні, і вони аж ніяк не йолопи. Освічені, молоді, вперті».

— А що конкретно нам потрібно? — спитав він.

— Ну, для початку деталі парового двигуна. Дробарка. Оброблене дерево для виготовлення жолобів та подібних пристроїв, подрібнювач. Усе це ми можемо дістати на покинутих розробках, де старателі намагалися знайти золоті пласти. А ще нам потрібні кілька мулів — тут теж можна знайти тварин, покинутих їхніми господарями, — відповів Чак. — Наші гроші підуть на те, що можна придбати у Сан-Франциско, — діжки з порохом, який виробляється тут і начебто недорого коштує, з огляду на те, що на Сході точиться війна. Селітра постачається з Чилі, в Каліфорнії повно сірки, і поблизу росте багато дерев, придатних для отримання з них деревного вугілля. Для вибухових зарядів знадобиться також патронний папір. А ще — запали та бікфордові шнури. Найбільші витрати підуть на колби з ртуттю, але, на щастя, її теж можна знайти на цьому узбережжі.