Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Поки що проблема "не вийшла назовні" через те, що в Україні не набула поширення практика використання земельних ділянок приватної власності на титулах різних видів права користування, окрім оренди. Проте потенційно проблема "подвійного оподаткування" може стати масштабною. Виходячи із цього, видається необхідним уточнити законодавче визначення суб'єктів сплати земельного податку. Такими суб'єктами мають бути визначені власники земельних ділянок та суб'єкти права постійного землекористування.
У законодавстві відсутня належна чіткість у питанні, чи виступають суб'єктами плати за землю також: фактичні землекористувачі, що не мають права на використовувану ними земельну ділянку.
З одного боку, ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про плату за землю" передбачає, що земельний податок сплачується "з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою'" (відповідно до ст. 125 ЗКУ, цей "день" визначається моментом видачі та реєстрації відповідного державного акту). Звідси логічно випливає, що якщо право власності або користування земельної ділянкою відсутнє (не виникло), то податок сплачуватися не повинен.
З іншого боку, той же Закон у ч. 4 ст. 14 передбачає нарахування земельного податку суб'єктам права спільної власності на будівлю пропорційно їх часткам, абстрагуючись, таким чином, від питання про наявність права на земельну ділянку.
Крім того, існує стійка судова практика, яка визнає обов'язок сплати земельного податку при фактичному використанні земельної ділянки навіть за відсутності права на неї, у тому числі у тому випадку, коли особа має у власності чи користуванні будівлю або споруду на земельній ділянці. Природно, що на цій же позиції знаходяться органи державної податкової служби.
Постають питання: яку з норм ЗУ "Про плату за землю" (ч. 1 ст. 15 або ч. 4 ст. 14) слід застосовувати, і чи вірною слід вважати практику стягнення земельного податку за фактичне використання земельних ділянок?
На наш погляд, при вирішенні цих питань слід виходити із наступного. Основним принципом оподаткування земель є принцип платності використання землі (ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про плату за землю"). Також, поза сумнівом, земельні ділянки повинні використовуватися лише на підставі відповідного права. Тому, якщо земельна ділянка фактично використовується, і у користувача відсутнє право на неї, це призводить до штучного заниження об'єкта оподаткування. Відсутність права слід розглядати як ухилення від оподаткування з усіма наслідками, передбаченими законодавством, аж до застосування кримінальної відповідальності за ст. 212 КК України. Ухилення від оподаткування не може бути підставою для звільнення від сплати податку. Тож за фактичне використання земельної ділянки, на наш погляд, слід сплачувати земельний податок, у тому числі при використанні розташованих на земельній ділянці будівель або споруд. Такий обов'язок не виникає лише у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні іншого суб'єкта, що сплачує земельний податок. Тоді між платником податку та фактичним користувачем виникають відносини, пов'язані із відшкодуванням витрат платника податку, зроблених в інтересах фактичного користувача (шляхом компенсації за безпідставне використання чужого майна або як заподіяної шкоди).
На наш погляд, хоча ці висновки випливають із чинного законодавства, доцільно було б прямо закріпити правила про сплату земельного податку при фактичному використанні земельних ділянок у законодавстві.
Досить часто договори оренди землі передбачають внесення земельного податку орендарями. Слід враховувати, що у такому випадку мова може йти лише про відшкодування орендарем орендодавцеві витрат останнього по сплаті земельного податку, оскільки суб'єктом сплати земельного податку чітко визначений орендодавець - власник земельної ділянки, а чинне законодавство України запроваджує принцип "персональної податкової відповідальності" (ст. 7.5. ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000) - будь-яка уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам забороняється.
Правила обчислення сум земельного податку, що підлягають сплаті, визначається ст.ст. 6-11 ЗУ "Про плату за землю". Ставки податку встановлюються диференційовано щодо різних категорій земель, причому диференціація не повною мірою співпадає із передбаченим чинним ЗКУ (ст. 19) поділом земель за категоріями.