Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Таким чином, вважаємо єдиним об'єктом оподаткування земельним податком земельну ділянку.
До частини другої. Правові засади справляння плати за землю визначені ЗУ "Про систему оподаткування", форми плати за землю, порядок та особливості справляння - ЗУ "Про плату за землю", ЗУ "Про фіксований сільськогосподарський податок", ЗУ "Про оренду землі".
Чинне законодавство України визначає на сьогодні дві форми плати за землю: земельний податок та орендну плату (ст. 2 Закону "Про плату за землю").
Земельний податок - це "обов'язковий платіж:, що справляється з юридичних та фізичних осіб за користування земельними ділянками" (ст. 1 ЗУ "Про плату за землю"). На наш погляд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про плату за землю", більш точно було б визначати земельний податок як обов'язковий платіж:, який підлягає внесенню особою (окрім інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції), що використовує земельну ділянку на праві власності або постійного користування.
Орендна плата - це "платіж:, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою" (ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" в чинній редакції). При цьому є істотна відмінність у правовій природі орендної плати за землі державної та комунальної власності (віднесена до загальнодержавних податків п. 8 ч. 1 ст. 14 ЗУ "Про систему оподаткування") та орендної плати за інші землі (є "приватноправовим " платежем, що справляється на засадах диспозитивності).
Земельний податок. Земельний податок законодавством віднесений до загальнодержавних податків (ст. 14 Закону "Про систему оподаткування"), що означає особливий правовий режим, який характеризується специфічним порядком встановлення, визначення ставок, об'єкту оподаткування. Цей режим на сьогодні визначається насамперед відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України ст.ст. 14, 17 та ін. Закону "Про систему оподаткування", ЗУ "Про плату за землю".
Важливо відрізняти земельний податок від фіксованого сільськогосподарського податку. Останній справляється відповідно до ЗУ "Про фіксований сільськогосподарський податок". Фіксований сільськогосподарський податок хоча й має об'єктом оподаткування, як і земельний податок, земельну ділянку, проте на цьому їхні спільні риси вичерпуються. Економічний зміст фіксованого сільськогосподарського податку інший: це не лише плата за використання земельної ділянки, але й замінник ще 6 видів податків (ст. 1 ЗУ "Про фіксований сільськогосподарський податок"). Платниками цього податку можуть бути лише зазначені у ст. 2 Закону суб'єкти (визначальний критерій - отримання доходу переважно (понад 75 %) за рахунок виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції). Перехід на оподаткування фіксованим податком відбувається на добровільній основі, за бажанням платника, податок характеризується особливими правилами обчислення та порядком справляння тощо.
Основними юридичними ознаками земельного податку, що випливають із положень чинного законодавства, є специфічні (1) об'єкти оподаткування (див. коментар до ч. 1) та (2) платники податку, а також (3) правила обчислення та (4) порядок сплати земельного податку як форми плати за землю, а також (5) пільги щодо його сплати.
Суб'єктами, що зобов'язані вносити земельний податок, закон називає (1) власників земельних ділянок, (2) власників земельних часток (паїв) та (3) землекористувачів, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції (ч. 2 ст. 2, а також ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про плату за землю"). Враховуючи сказане вище відносно об'єктів оподаткування земельним податком, власники земельних часток (паїв) не можуть визнаватися суб'єктами сплати земельного податку.
Також варто зауважити, що використане у ЗУ "Про плату за землю" (ч. 2 ст. 2) формулювання "землекористувачі, крім орендарів" на сьогодні включає (1) власників земельних ділянок, (2) постійних землекористувачів, (3) суб'єктів використання земельних ділянок на праві емфітевзису та (4) суперфіцію, (5) земельного сервітуту, (6) прав землекористування, передбачених діючим раніше законодавством (довічного успадковуваного та постійного володіння землею), (7) наймачів будівель або споруд, (8) суб'єктів права довірчого управління земельними ділянками.
Питання про сплату земельного податку землевласниками, постійними землекористувачами та іншими користувачами земель державної або комунальної власності сумнівів загалом не викликає. Натомість, у разі сплати земельного податку усіма іншими землекористувачами виникне ситуація подвійного оподаткування: податок повинен буде сплачуватися і власниками, і користувачами.