Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
1. Право особи на свободу до останнього часу захищалось переважно кримінально- правовими методами. Стаття 288 ЦК надає відносинам щодо свободи фізичної особи цивільно-правового змісту, а відтак з'являються можливості захищати право на свободу цивільно-правовими способами.
2. Заборона дій, що перелічені в ч. 2 ст. 288 ЦК, дає можливість кваліфікувати їх як цивільно-правові порушення, що тягнуть за собою цивільно-правову відповідальність осіб, що припустилися порушення.
3. Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7] не є порушеннями права на свободу такі дії: 1) законне ув'язнення людини після її засудження компетентним судом; 2) законний арешт або затримання людини за невиконання законного рішення суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, передбаченого законом; 3) законний арешт або затримання людини, здійснені з метою забезпечення її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення; 4) затримання неповнолітньої людини на підставі законного розпорядження з метою виховного нагляду або законне затримання неповнолітньої людини з метою забезпечення її присутності перед компетентним правоохоронним органом; 5) законне затримання людей для запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, людей психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; 6) законний арешт або затримання людини, здійснені з метою запобігання її незаконному в'їзду в країну, або людини, відносно якої вживаються заходи з метою депортації або екстрадиції.
Стаття 289. Право на особисту недоторканність
1. Фізична особа має право на особисту недоторканність.
2. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.
3. Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається.
У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичної особи щодо іншої особи, яка є в безпорадному стані, застосовуються заходи, встановлені цим Кодексом та іншим законом.
4. Фізична особа має право розпорядитися щодо передання після її смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам.
1. Недоторканність визначається в тлумачному словнику як заборона псувати, знижувати, паплюжити через значимість, важливість, як охорона законом від посягань з боку кого-небудь. З урахуванням цього особисту недоторканність не слід розуміти як повну заборону будь-якого фізичного впливу на фізичну особу. Вона може бути за наявності встановлених законом підстав примусово доставлена до місць примусового тримання. Але фізична особа не може бути піддана катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
2. Забороняються й інші, не передбачені законом, заходи фізичного впливу на особу. Зокрема, забороняється фізичне покарання неповнолітніх, в тому числі і батьками (ч. 7 ст. 150 Сімейного кодексу [39]). Але у справі «Кастелло-Робертс проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини визнав, що фізичне покарання в школах може застосовуватись як частина дисциплінарного режиму.
Стаття 290. Право на донорство
1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.
Донорство крові, її компонентів, органів та інших анатомічних матеріалів, репродуктивних клітин здійснюється відповідно до закону.
2. Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом.
3. Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.
У разі імплантації органів та інших анатомічних матеріалів члени сім'ї, близькі родичі донора мають право знати ім'я особи реципієнта.
1. Відносини щодо донорства регулюються законами «Про донорство крові та її компонентів» [90], «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» [136]. Допускається донорство крові та її компонентів, а також гомотрансплантантів (анатомічних матеріалів — органів, тканини, анатомічних утворень, клітин людини). Взяття гомотрансплантанта (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається за умови, коли реципієнт і донор знаходяться в шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онучка, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця). Установлені випадки, коли взяття гомотрансплантантів у живих осіб не допускається (ст. 12 Закону «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини»).