Вовк-тотем
- Автор: Жун Цзян
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7541-3
- Переводчик: Надія Кірносова
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Вовк-тотем». Краткое содержание книги:
Китай часів «культурної революції», середина 60-х років XX століття. Чень Чжень, представник молодої китайської інтелігенції, потрапляє у Внутрішню Монголію — одну з найвіддаленіших і самобутніх провінцій Китаю. Хлопець оселяється в юрті старого монгола Біліґа. Від нього Чень дізнається, що з давніх-давен монголи поклонялися вовку-тотему, який, за їхніми уявленнями, символізує перемогу духу над силами стихій, дає можливість існувати в екстремальних умовах. Поживши серед холодного степу, Чень Чжень поступово відкриває для себе дивовижний, але простий світ кочовика, побудований на протистоянні людей і вовків...
Ґао Цзяньчжун сказав:
— А робітники нашої бригади в останні дні також розохотились і за один раз убили п'ятьох-шістьох вовків. Ці люди, які зі скотарів перетворились на селян, мають ще кращі навички вбивства вовків. За дві пляшки горілки я вивідав у них, як вони це роблять. Ці також ставлять капкани, але вони набагато хитріші, ніж тутешні скотарі. Місцеві мисливці завжди ставлять капкан поряд із мертвим бараном, і за довгий час вовки вже визначили певну закономірність. Коли вони бачать мертвого барана в степу, то стають надзвичайно обережними й не наважуються відразу ж торкатися його, а направляють туди спочатку ватажка, який має найбільш гострий нюх. Коли цей ватажок винюхає капкан, вони його спочатку відриють, а потім уже приступають до харчування. Однак ці заробітчани відкинули такий спосіб і спеціально почали ставити капкани в місцях, де багато вовків, але поряд немає ні мертвих баранів, ні кісток, а тільки рівна земля. І здогадайтеся, що вони використовують як приманку? Ні за що не здогадаєтесь… Вони вимочують кінський кізяк у розтопленому овечому лої, а потім виловлюють його й висушують, згодом розминають цей кізяк, який уже добре просяк запахом овечого лою, і розсипають його в місцях, де встановлені капкани, кількома рядками, причому кожний рядок веде до капкана. Це і є їхня приманка. Коли вовки йдуть повз таке місце, вони чують запах овечого лою, однак, оскільки поряд немає ні мертвого барана, ні м’яса з кістками, вовки втрачають пильність і починають нюхати все наліво й направо. Та поки вони так рознюхуються — потрапляють у пастку. От і скажіть, чи такий спосіб не лихий? Це називається «зловити курку, й жмені рису для цього не використавши». Голова Ван каже, що саме у такий спосіб вони позбулись вовчого лиха в себе на батьківщині…
Чень не міг цього слухати. Він прочинив двері й пішов до вовчого кола, стиха кличучи Вовчика. Вовчик також скучив за ним, не бачивши його цілий день, тож уже стояв на краю свого кола в радісному очікуванні й, розмахуючи хвостом, дивився, як він наближається до кола. Чень присів і міцно обійняв малого, притиснувшись обличчям до його голови, а потім довго сидів так, не бажаючи його відпускати. Осінні ночі в степу морозні, а тужливі й протяжні завивання степових вовків на широкому новому пасовищі залишились уже дуже далеко… Ченю не варто було турбуватись про те, що вовчиці прийдуть віднімати в нього Вовчика, однак у цю мить він насправді дуже хотів, щоб вони його забрали й повели на північний бік кордону…
Почулись чиїсь кроки й зупинились поряд із Ченем. Голос Яна Ке промовив:
— Я чув, як Лхамжав розповідав, що він бачив, як білий вовк-ватажок повів свою зграю на той бік прикордонного шосе, і бригадний маленький ГАЗ так і не зміг їх наздогнати. Я думаю, що цей білий вовчий князь уже більше не повернеться до Орхону.
Усю наступну ніч Чень Чжень крутився з боку на бік, але так і не заснув.
33
Що стосується християнського світу, то три століття — з XIII по XV — були періодом занепаду. То була епоха монголів. Кочове життя, що прийшло з Середньої Азії, домінувало у відомому тоді світі. На піку тієї епохи в Китаї, Індії, Персії, Єгипті, в Північній Африці, на Балканському півострові, в Угорщині й Росії панували монголи або споріднені з ними турки, які походять від тюрків, а також їхні традиції.