Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
Ерагон здригнувся від жаху. Він навіть уявити не міг, що доведеться ще раз битися з кимось, схожим на Смерка.
— Але ж Тінь може повстати проти них самих, проти всіх у Фейнстері, так само легко, як і проти варденів.
Лорана кивнула на знак згоди:
— Звісно. Та їм байдуже. Вони хочуть завдати перед смертю якомога більше болю й страждань. Вони божевільні, Убивце Тіні. Будь ласка, зупини їх заради мого народу!
Щойно леді Лорана сказала це, як Сапфіра приземлилася на балконі кімнати, розтрощивши ледь не всю балюстраду хвостом. Вона одним ударом лапи вибила віконниці й рами, а вже за мить із ревом просунула голову й плечі до зали.
Чарівники так і продовжували творити своє закляття, очевидно, навіть не помітивши присутності дракона, тим часом леді Лорана таки добряче злякалась.
— Лишенько моє, — скрикнула вона, схопившись за підлокітники стільця.
Тоді Ерагон підняв Брізінгр і рушив до чарівників. Сапфіра наблизилась до них із другого боку. Аж раптом усе закружляло довкола Ерагона, і він зрозумів, що знову дивиться на світ очима Глаедра:
«Червоне… Чорне… Пульсуючі спалахи жовтого… Біль… Біль, від якого хрущали ребра й вогнем горіло біля лівого крила. Біль, якого він не відчував понад сотню років. Потім настало полегшення, коли супутник-його-життя Оромис загоїв йому рани.
Глаедр сяк-так відновив рівновагу й пошукав поглядом Торнака. Той маленький-червоний-птах-дракон був сильніший і швидший за Глаедра, і він корився волі Галбаторікса.
Торнак ударив Глаедра в лівий бік, його слабкий бік, той, де була колись передня лапа. Вони кружляли навколо одне одного, опускаючись до твердої-пласкої-небезпечної-для-крил-землі. Глаедр люто клацнув щелепами, ударив задніми лапами, намагаючись збити меншого дракона.
„Ти не переможеш мене, пташеня, — пообіцяв він. — Я був старий, коли ти ще й не народився“.
Білі-кинджали-пазури пройшлися по ребрах Глаедра та по його животу. Тоді він махнув хвостом і ударив ошкіреного-довгозубого Торнака по нозі, різонувши його в стегно великим шипом. Ця битва вже давно виснажила обом їхні невдимі-закляття-щити. Тепер дракони були вразливі для кожного удару.
А коли вертка земля була всього за кілька тисяч футів під ними, Глаедр глибоко вдихнув і відтягнув назад голову. Він напружив шию, стиснув живіт і дмухнув із глибин свого черева густу-рідину-вогню. Та рідина, поєднавшись із повітрям, обдала червоного дракона полум'ям. На якийсь час він став схожий на вкритий пухирцями кокон. Тоді Глаедр закрив пащу, припинивши потік вогню. Він та різак-кіготь-дракон, котрий верещав і звивався, мов той черв'як, розлетілись у різні боки.
— їхня сила слабне, — почув Глаедр голос Оромиса, — я можу це бачити з їхньої поведінки. Ще кілька хвилин, і зосередженість Мертага буде така, що я зможу взяти контроль над його думками. Або ми вб'ємо їх мечем і кігтями.
Глаедр ревнув на знак згоди, хоч і був розчарований тим, що вони з Оромисом не спілкуються подумки, як завжди робили колись раніше. Піднявшись на хвилі теплого-вітру-з-глиняної-землі, він повернув до Торнака, чиї лапи сочились червоною кров'ю. Дракон заревів. Він знов був готовий до битви».
Ерагон безтямно поглянув у стелю. Він лежав на спині посеред кімнати. Поруч із ним навколішки стояла Арія. Ельфійка була вкрай стурбована. Вона схопила його за руку й допомогла звестись на ноги. Вершник хитнувся і, мабуть, упав би, якби його не підтримала Арія. Неподалік була й Сапфіра, яка трусила головою. Юнак добре відчував її сум'яття.
Троє чарівників так і стояли з розпростертими руками, погойдуючись і проказуючи слова прадавньою мовою. Ці слова ніби бриніли якоюсь надзвичайною силою й іще довго висіли в повітрі після того, як голоси чарівників змовкали. Чоловік, який сидів біля їхніх ніг, обхопивши коліна, трусився всім тілом і хитав головою туди-сюди.
— Що сталося? — тихо спитала Арія. Вона потягнулась до Ерагона й іще більше притишила голос: — Звідки ти знаєш, про що думає Глаедр, адже він так далеко, а крім того, його розум закритий навіть для Оромиса… Вибач, що торкаюсь твоїх думок без дозволу, Ерагоне, та я була надто стурбована твоїм станом. Що це за зв'язок у тебе з Глаедром?
— Скажу трохи пізніше, — Ерагон розправив плечі.
— Оромис дав тобі амулет, що дозволяє контактувати з його драконом?
— Ні… Але щоб усе пояснити, треба надто багато часу. Пізніше… я обіцяю.
Арія трохи повагалась, проте потім кивнула на знак згоди:
— Ловлю на слові.